ЧОЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чо́ло́ «верхня надочна частина обличчя людини; лоб СУМ, Г; [частина очіпка; у гуцульській церкві трикутний причілок; передня частина гончарної пічки; все найкраще, добірне; вістря; найважливіший Куз; найбільш спіле і повне зерно, що випадає під час віяння першим; найрозумніші люди суспільства; мансарда; горщик Шух]»
на підставі форм типу čelesьnъ псл. čelo розглядалося як s-основа (Bern. І 140; Фасмер IV 327), проте наводяться аргументи (Meillet Études II 235; ЭССЯ 4, 46–47) на користь погляду на це слово як на давню о-основу;
не пов’язане з гр. τέλος «кінець, розв’язка; закінчення; вища точка» всупереч Брандту (РФВ 21, 215) і з дінд. síras ( klas) «голова» всупереч Погодіну (РФВ 32/3, 124);
спроба зблизити з дсканд. ісл. норв. шв. skalli «гола голова» і розглядати псл. *kelо у первісному значенні «лисина за чолом» (Machek ESJČ 97) або пов’язувати з лат. calva «череп», calvus «лисий» (Lewy KZ 40, 561) викликає сумнів;
іє. *kel- «підносити; високий»;
споріднене з лит. kêlti «піднімати; підвищувати; відкривати», kálnas «гора», лат. -cello (‹ *cel-no), ex-cello «виділяюся, висуваюся, перевершую, піднімаюся», сelsus «який високо піднімається, високий; піднятий», collis «горб», columna «колона, стовп», гот. hallus «горб», дісл. hallr «тс.», дангл. hyll, holm «острів», сангл. hil, hull (англ. hill «горб»), гр. ϰολωνός, ϰολώνη «височина, горб; курган», дінд. kūṭam (kultam) «верх, вершина; череп» ( «підняття, підвищення»);
псл. čelo «чоло»;
р. чело́, бр. чало́, др. чело, чоло «чоло; жіночий головний убір; передня частина ратного строю; передня частина корабля», п. czoło «чоло; фасад; (військ.) голова», ч. čelo «чоло; фасад», слц. čelo «тс.», вл. čоłо «чоло», čelesno «щелепа», нл. coło «чоло», полаб. celü «щока, обличчя», болг. чело́ «чоло», м. чело, схв. чѐло, слн. čȇlo, стсл. чєло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачо́лок
«товста поперечна нитка на краю рибальської сітки»
надчі́лля
«частина черепа над лобом»
на́чілок
«причілок»
начі́льний
начі́льник
на́чолко
«металева пластинка на лобі; налобний ремінь, налобник»
очо́лювати
перечі́лок
«лобова частина вуздечки»
перечоло́мкатися
«вітатися, по черзі цілуючись»
причівки
«хата; церква»
при́чі́вок
«причілок»
причі́лє
«передня частина голови»
причі́лко́вий
причі́лля
«захист, загата; бійниця, амбразура; забороло у шолома»
причі́лок
«бічна стіна хати, дому; [бічна стінка скрині]»
причі́льний
причі́льник
«частина очіпка»
причо́л
«причілок»
причоло́вий
«який знаходиться біля лоба Куз; який знаходиться біля перенісся Нед»
причо́лок
«причілок Куз; схил даху Нед»
про́чіл
прочо́лок
«передня частина (хати); вершина гори»
цільни́й
«чільний»
чі́льний
чола́тий
чо́лка
чолкува́ти
«відділяти краще зерно»
чо́лний
«лобовий, головний; найважливіший»
чолови́й
чоло́мкати
«чоломкатися»
чоло́мкатися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чало́ | білоруська |
| чело́ «чоло» | болгарська |
| čоłо «чоло»«щелепа» | верхньолужицька |
| čelesno «чоло»«щелепа» | верхньолужицька |
| hallus «горб» | готська |
| τέλος «кінець, розв’язка; закінчення; вища точка» | грецька |
| ϰολωνός | грецька |
| hyll | давньоанглійська |
| síras «голова» ( klas) | давньоіндійська |
| kūṭam «верх, вершина; череп» (kultam)( «підняття, підвищення») | давньоіндійська |
| hallr «тс.» | давньоісландська |
| чело | давньоруська |
| *kel- «підносити; високий» | індоєвропейська |
| skalli «гола голова» | ісландська |
| calva «череп» | латинська |
| -cello (‹ *cel-no) | латинська |
| kêlti «піднімати; підвищувати; відкривати» | литовська |
| чело | македонська |
| coło «чоло» | нижньолужицька |
| skalli «гола голова» | норвезька |
| celü «щока, обличчя» | полабська |
| czoło «чоло; фасад; (військ.) голова» | польська |
| čelo розглядалося як s-основа | праслов’янська |
| *kelо «лисина за чолом» | праслов’янська |
| čelo «чоло» | праслов’янська |
| чело́ | російська |
| чѐло | сербохорватська |
| hil | середньоанглійська |
| čelo «тс.» | словацька |
| čȇlo | словенська |
| чєло | старослов’янська |
| чоло «чоло; жіночий головний убір; передня частина ратного строю; передня частина корабля» | українська |
| čelo «чоло; фасад» | чеська |
| skalli «гола голова» | шведська |
| skalli «гола голова» | ? |
| calvus «лисий» | ? |
| kálnas «гора» | ? |
| ex-cello «виділяюся, висуваюся, перевершую, піднімаюся» | ? |
| сelsus «який високо піднімається, високий; піднятий» | ? |
| collis «горб» | ? |
| columna «колона, стовп» | ? |
| holm «острів» | ? |
| hull (англ. hill «горб») | ? |
| ϰολώνη «височина, горб; курган» | ? |
окселентува́ти «вторувати (у співі); [відзначатися, відрізнятися в чомусь Бі]»
очевидно, видозмінене запозичення з латинської мови;
лат. excello «виділяюся, висуваюся, відрізняюся» (excellens, -ntis «відмінний, надзвичайний») утворене за допомогою префікса ex- (означає відокремлення, рух догори) від -cello «піднімаюся» (вживаного тільки в поєднанні з префіксами), спорідненого з лит. kélti «піднімати», псл. čelo, укр. чоло́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
акселента
«вторуючи»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| excello «виділяюся, висуваюся, відрізняюся» (excellens, -ntis «відмінний, надзвичайний») | латинська |
| kélti «піднімати» | литовська |
| čelo | праслов’янська |
| чоло́ | українська |
| -cello «піднімаюся» (означає відокремлення, рух догори)(вживаного тільки в поєднанні з префіксами) | ? |
причі́вки «бур’ян»
очевидно, похідне утворення від чо́ло́;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чо́ло́ | ? |
коло́на «вертикальна опора; стрій військових підрозділів; апарат циліндричної форми»
фр. colonne «стовп, колона», іт. colonna, н. Kolónne «тс.» виводяться з лат. columna «колона, стовп; межовий стовп, кордон», пов’язаного з columen «вершина, верх; стовп, колона», а також з celsus «високий; високо піднятий» і collis «горб, пагорок, гора», спорідненими з псл. čelo, укр. чо́ло́;
очевидно, через російське посередництво запозичено з західноєвропейських мов;
р. коло́нна, бр. калона, ч. слц. kolona, болг. м. схв. колона, слн. kolóna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колона́да
«ряд колон, об’єднаних загальним перекриттям»
коло́нка
«стовбець друкованого тексту; пристрій у формі видовженого циліндра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калона | білоруська |
| колона | болгарська |
| colonna | італійська |
| columna «колона, стовп; межовий стовп, кордон» | латинська |
| колона | македонська |
| Kolónne «тс.» | німецька |
| čelo | праслов’янська |
| коло́нна | російська |
| колона | сербохорватська |
| kolona | словацька |
| kolóna | словенська |
| чо́ло́ | українська |
| colonne «стовп, колона» | французька |
| kolona | чеська |
| columen «вершина, верх; стовп, колона» | ? |
| celsus «високий; високо піднятий» | ? |
| collis «горб, пагорок, гора» | ? |
чі́лка «чулко, головний убір засватаної дівчини: картонний обруч, обвитий стрічками та з пучком стрічок позаду»
суфіксальне утворення від чоло́;
р. чёлка «чубчик; волосся на лобі у коня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очілкува́ти
чі́вка
чілце́
«тс.»
чільце
«рід жіночої головної пов’язки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чёлка «чубчик; волосся на лобі у коня» | російська |
| чоло́ | ? |
чола́к «(у чинбарів) шкіра з лоба тварини»
утворене за допомогою суфікса -ак від чо́ло́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| -ак | ? |
| чо́ло́ | ? |
чола́н «дзвін; обід колеса»
суфіксальне утворення від чо́ло́ (пор. п. czoło коłа «обід колеса»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чо́ло́ (пор. п. czoło коłа «обід колеса») | ? |
чолопо́к «верхівка гори; маківка»
псл. čelopokъ/čelopekъ, похідне від čelo, укр. чоло́ і pokъ/реkъ «місце, де пече», пов’язане як похідне з *pеkti, укр. пекти́;
менш вірогідне пов’язання з псл. *čьl̥pъ, *čьl̥pъkъ «пагорок» (Machek LP 1959/7, 304);
схв. čеlòреk «частина пагорба або гори, зігрівана сонцем», [чело̀пек] «місце, де сонце гріє цілий день, осоння, пригрів»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čelopokъ/čelopekъ | праслов’янська |
| *č | праслов’янська |
| čеlòреk «частина пагорба або гори, зігрівана сонцем» | сербохорватська |
| чоло́ «місце, де пече» | українська |
| і pokъ/реkъ «місце, де пече» | українська |
| пекти́ | українська |
| чело̀пек «місце, де сонце гріє цілий день, осоння, пригрів» | українська |
| *pеkti | ? |
| *č «пагорок» | ? |
чу́лко «чілко (головний убір засватаної дівчини: картонний обруч, обвитий стрічками, позаду також пучок стрічок)»
запозичення з польської мови або діалектна форма, відповідна літ. чі́лко «тс.» у говірках, де українському літ. і відповідає монофтонг у ([вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.);
п. czîłko, зменш. від czоło, укр. чо́ло́;
п. czîłko «чулко (жіночий національний головний убір: пов’язка на чоло в жінок)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czîłko | польська |
| czîłko «чулко (жіночий національний головний убір: пов’язка на чоло в жінок)» | польська |
| чо́ло́ | українська |
| чі́лко «тс.» | ? |
| і ([вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.) | ? |
| від | ? |
чу́мка «чубчик, що спадає на чоло коня»
очевидно, результат фонетичної видозміни попереднього [*чу́вка] «тс.» як діалектного відповідника слову [чі́вка] «чуб, волосся спереду голови» (пор. діалектні відповідники з у замість і: [вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.);
[чі́вка, чі́лка] «чуб, волосся спереду» разом з р. чёлка (чолка) «тс.» продовжує попереднє *челъка, похідне від чело́, укр. чо́ло́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чёлка «тс.» (чолка) | російська |
| чо́ло́ | українська |
| *чу́вка «тс.» | ? |
| чі́вка «чуб, волосся спереду голови» (пор. діалектні відповідники з у замість і: [вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.) | ? |
| чі́вка «чуб, волосся спереду» | ? |
| чі́лка «чуб, волосся спереду» | ? |
| *челъка | ? |
| чело́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України