ЦАПІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

цап «козел, Hircus vallacorum» (зоол.)

псл. capъ;
давнє запозичення з романських мов;
рум. ţap «цап», іт. zappo, [tsappu] «тс.» є словом вівчарської карпато-альпійської культури (Фасмер IV 288–289; Scheludko 146; Sławski I 54–55) і, можливо, являє собою субстантивований вигук для підкликання цапів (Machek ESJČ 81);
припускалося також, що слово запозичене через посередництво албанської (алб. thap) та румунської мов з лат. caper «цап» (пор. дісл. hafr «тс.»), що зводиться до іє. *kapro- «цап» (Bern. I 120–121; Meyer EW 387; Walde–Pok. I 157);
зіставлялося з перс. čapiš, čapeš «однорічний козел», ос. coew «(некастрований) козел», дтюрк. čäbiš «піврічне козеня» (Абаев ИЭСОЯ I 307; Георгиев БЕ 1966/4, 298);
п. cap «баран; цап», ч. [cap] «цап», слц. cap, м. [цап], схв. [ца̀п], слн. cáp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зцапі́ти «стати дурним (як цап)»
оца́піти
по́цапки «цапки»
прицапі́ти «тс.»
цап'ю́га
ца́п'ячий «тс.»
ца́па
ца́пень «стрибок цапа»
цапеня́
цапи́ «підставка для пиляння дров»
цапи́на «козлине м’ясо; козлиний запах»
цапи́ний
цапи́ха
ца́пки
цапко́м (стати)
цапкува́ти «ставати цапки»
цапле́ний «скажений»
цапля́чий «цапиний»
цапня́ «цапи» (зб.)
цапу́р «цап»
цапу́ра «коза»
цапу́ря «вівця»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čäbiš «піврічне козеня» давньотюркська
*kapro- «цап» індоєвропейська
zappo італійська
caper «цап» (пор. дісл. hafr «тс.») латинська
цап македонська
coew «(некастрований) козел» осетинська
čapiš перська
cap «баран; цап» польська
capъ праслов’янська
ţap «цап» румунська
ца̀п сербохорватська
cap словацька
cáp «тс.» словенська
cap «цап» чеська
tsappu «тс.» ?
čapeš «однорічний козел» ?

цап «прилад для міряння землі»

результат семантичної видозміни слова цап;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цап ?

оцапі́ти «очманіти»

очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми типу [очіпі́ти] «застигнути, завмерти з переляку», зближеної з основою цап;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
очіпі́ти «застигнути, завмерти з переляку» ?
цап ?

ца́пати «рвати, смикати, хапати, тягти»

псл. capati/capiti;
утворення від звуконаслідувального вигуку цап!, аналогічне псл. xapati;
пор. лит. cápt «цап, хап», capnîti «хапати», лтс. zapst, zapt «тс.»;
р. ца́пать «хапати; бити», бр. ца́паць «хапати; щупати», п. capać «хапати», ч. capati «дріботіти, тупотіти», слц. cápat’ «гамселити; чалапати», вл. сapać «важко ступати; незграбно хапати», нл. capaś «плентатися; хапати», болг. ца́пам «чалапати; бруднити», м. цапа «ходити по болоті; ходити брудними ногами», схв. [цапати] «кусати (про змію)», слн. cápati «важко йти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цап «вигук на позначення швидкої дії, хапання»
ца́пити «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ца́паць «хапати; щупати» білоруська
ца́пам «чалапати; бруднити» болгарська
сapać «важко ступати; незграбно хапати» верхньолужицька
zapst латиська
cápt «цап, хап» литовська
цапа «ходити по болоті; ходити брудними ногами» македонська
capaś «плентатися; хапати» нижньолужицька
capać «хапати» польська
capati/capiti праслов’янська
xapati праслов’янська
ца́пать «хапати; бити» російська
цапати «кусати (про змію)» сербохорватська
cápat' «гамселити; чалапати» словацька
cápati «важко йти» словенська
capati «дріботіти, тупотіти» чеська
цап ?
cápt «цап, хап» ?
capnîti «хапати» ?
zapt «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України