ХТІТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

як собі́ хо́чеш (хо́чете, хо́чте).

Незважаючи ні на що. Приклади
  • — От, тату, дали мені жінку, тепер візьміть її собі, бо я з нею не житиму. — Чому ж це так?.. — Як собі хочете, а ми вкупі не будемо… (М. Коцюбинський)
  • — Головний приз буде мій, це вже як собі хочте (О. Гончар)

що хо́чеш (хоче́ться).

Абсолютно все; усе без винятку. Приклади
  • Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар)

хо́чеш не хо́чеш.

Незалежно від чийогось бажання, через певні обставини; мимоволі. Приклади
  • Трапилося так, що під самим Фастовом обломилася карета і, хочеш не хочеш, довелося заїхати до схизмата (П. Панч)
  • хотя́ не хотя́, заст. Хотя не хотя велика сила росіян переймалася культурою і цивілізацією поляків (О. Кониський)

коли́ хо́чеш (хоч, хо́чете) у знач. вставн. словосп.

Уживається для зосередження уваги на чому-небудь і для переконання істинності висловленого. Приклади
  • Ваш голос мені аж ніби знайомий. А я Лук'янів син — Данило, коли хочете (П. Панч)
  • [Петро:] Коли хоч, Галю, то не без правди і в річах Луки Семеновича (Панас Мирний)
  • — Так, справді, просто й, коли хочеш — доцільно (Іван Ле)

чого́ [ті́льки] душа́ бажа́є (хоче́, пра́гне і т.ін.) / забажа́є (запра́гне і т.ін.).

Те, до чого хто-небудь має потяг або чого хоче досягти. Приклади
  • Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину (Леся Українка)
У достатній кількості, доволі. Приклади
  • Все йому [Федорові] є, чого душа забажає (Панас Мирний)
  • Нічого Бога гнівити, досі ми гаразд малися. Було всього, чого тільки душа багла (І. Чендей)

скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься).

Вдосталь. Приклади
  • Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський)
  • — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич)
  • Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли би видовбати хлопці із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар)