НАКАЗАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАКАЗА́ТИ

Див. нака́зувати.

Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити. Приклади

– Отам уже я наслухаюся і її чудових казок, і її веселих приповісток! Чого, чого тільки вона не накаже, поки не поснемо обидві? (Панас Мирний)
– Ти попросиш баштанника Ониська, то він тобі наспіває й накаже скільки хоч! (І. Нечуй-Левицький)
[Василина:] Старі люди, дочко, багато дечого накажуть, та хіба всьому тому і віри йняти? (С. Васильченко)
– Що сталося – знаю, а чому – не візьму до тями. Та й чи можна про те знати все, тим паче з чужих уст? Люди всякого накажуть. (Д. Міщенко)

розм. Звести наклеп або просто наговорити неправди, обдурити. Приклади

– Чи підемо, дівчата, до Супруненка колядувати, чи минемо?.. – Ти ж, кажуть, його Хведора причарувала, – плеще Ївга. – Чого не накажуть. Он і про тебе кажуть. – Що ж про мене кажуть? – Казаному кінця нема, – одказала Христя. (Панас Мирний)
Зінько й сміявся, й сердився. Вичитав їй добре. – Ну, хіба ж ти не бачиш, що ця баба брехуха? От же наказала тобі про Ївгу. (Б. Грінченко)
Входить він, а біля ковадла батько кує .. А в голові думка перша – про матір: – Що ж то вони наказали? Ну й мати ж – отак піддурили. Он воно що – батько кують, а не вмерли. (А. Головко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.