ЛІПИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що. Робити що-небудь з в'язкої, пластичної речовини, матеріалу. Приклади

Раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу. (Леся Українка)
Опісля вони були в каменоломнях, збирали там мушлі, копали гончарську глину й ліпили з неї горшки. (У. Самчук)
Бобер на обмілині ліпив хатку з обзелененого водоростями хламу [мотлоху]. (Є. Пашковський)
Тут і буфет просто неба, і ятки з квасом, і народні майстри, що вчать усіх бажаючих глечики ліпити. (І. Роздобудько)

також без дод. Створювати скульптуру як твір мистецтва з в'язкого, пластичного матеріалу. Приклади

– З того часу, як я стала працювать в скульптурі, я займаюсь сією професією. – А вдень ви ліпите? (В. Винниченко)
Плутаючи з дійсністю власні мрії, .. ліпила дівчина чоловічу постать. (В. Підмогильний)
– Та так... Душа – річ тонка .. Але дозвольте поцікавитись: навіщо вам душа? Ви ж будете ліпити бюст, вам, так би мовити, фігуру дай, зовнішню фізіономію.... (О. Гончар)

Виготовляти з тіста кулінарні страви (вареники, пиріжки і т. ін.). Приклади

Баба вже вареники ліпить. (Сл. Б. Грінченка)
Жінки .. стали коровай ліпити. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Ярина ліпила на столі пиріжки із свіжовчиненого тіста. (О. Бердник)
– Як Ви ставитеся до фемінізму? – запитав якось Герман мою бабцю, спостерігаючи за тим, як вона ліпить вареники. (Н. Сняданко)

що, перен. Створювати, будувати що-небудь. Приклади

На цьому й крапка, любі московити, Не кличте нас в слов'янство, ані в Русь, Щоб спільно знов імперію ліпити, Бо навкруги – одна кривава грузь [твань]. (Д. Павличко)

Створювати що-небудь засобами мистецтва, художнього слова. Приклади

Ліпити й ліпити десь по закутках, по рубках та в затінку вітрил майже міфічний образ того, хто “пішов і вітер із собою забрав”? (О. Гончар)
Добре, коли пощастить кому потрапити, у якійсь невеличкій ролі, до чарівника Курбаса, який умів ліпити образи навіть із сирої акторської глини. (з мемуарної літ.)
Російські націоналісти в усі часи ліпили образ ворога з бандерівців, петлюрівців, мазепинців. (з газ.)

розм. Робити що-небудь недбало, абияк. Приклади

Моє перо холодно ліпитиме рядки. (Ю. Яновський)

з кого, перен. Виховувати, систематично привчати когось до чого-небудь. Приклади

Здавалось, maman [маман] ліпила з нього все, що хотіла. (О. Іваненко)
Дай відповідь – хто ти поза тим, що з тебе ліпили батьки, традиції, спеціальність, звички віків? (О. Бердник)

що, розм. Те саме, що прикле́ювати. Приклади

Феня обхлюпувала водою шкарубке місце на стіні, ліпила до нього невеличкі вальки, намочивши в цебрі дошку. (М. Циба)

Приладнувати щось до чогось, не обов'язкове липке. Приклади

Пани .. ліпили на лоб і на груди замість кокардів [кокард] і ґудзиків реп'яхи. (С. Васильченко)
Мій дядько, Онисько-комірник, ліплячи компреса на моє розпечене чоло, казав: “Не журися...”. (А. Крижанівський)

кого, що, перен. Ставити одне за одним, з'єднувати в одне. Приклади

Та їх усіх [людей] брали попід руки й ліпили швидко в четвірки.... (І. Багряний)
– Читай, онучку, букву за буквою, ліпи їх докупи. (В. Минко)

що, перен., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом для вираження енергійної, несподіваної або необдуманої дії. Приклади

[Несміян:] Хіба давно один зовсім юний педагог – причепливий і суворий – ліпив нам з Назаром двієчки? (Л. Дмитерко)

у що, чим і без дод., розм. Падати, з силою ударяючи; засліплювати, засипати, заливати (про сніг, дощ і т. ін.). Приклади

Надворі мете хуртеча, Ліпе [ліпить] сніг в вікно. (Я. Щоголів)
В дерев'яне накриття ліпив дощ. (К. Гордієнко)
Чи спека, чи ліпить метелиця-хуґа – спішить все одно він робити своє. (С. Олійник)
В перші дні квітня погода була мінлива: то сніг ліпив, то розпливались хмари і визирало сонце. (В. Канівець)

безос. Приклади

Надвечір надтягли сірі хмари і почало ліпити широкими пластами снігу. (І. Франко)

перен., фам. Давати ляпаса. Приклади

Він спалахує гнівом, шаліє і, поки Тихін приходить до пам'яті, вдруге ліпить .. в ухо. (К. Гордієнко)

жарг. Казати щось незрозуміле, абсурдне. Приклади

Реп'ях і сам здивувався – що то він ліпить? Рознервувався, рукою махнув. (Люко Дашвар)

ЛІПИ́ТИ ліплю́, лі́пиш; мн. лі́плять; недок.