УВАЖАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: відсунути (відтіснити) на задній (другий) план

Правильніше: уважати за потрібне

Правильніше: брати (мати, уважати) біле за чорне

Правильніше: брати до відома (до уваги, на замітку, на розум); на вуса (на вус) мотати; уважати (зважати, оглядатися) на що; мати на увазі

Правильніше: уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим)

Правильніше: мати на думці (на оці, на приміті, на прикметі) кого (що); важити на кого (на що); уважати на кого (на що); оглядатися на кого (на що); не забувати про кого (про що)

Правильніше: уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим)

Правильніше: брати до уваги; зважати (уважати) на що

Ще й досі трапляються такі вислови: «Я рахую, що так робити не можна»; «З тим треба числитися», — а в одній районній газеті -було надруковано навіть таке: «Доярка Петрушак стоїть у колгоспі на доброму рахунку». Усі ці вислови — неправильні, бо дієслова рахувати, рахуватися, числити, числитися та іменник рахунок — це тільки математичні поняття: «А було колись так, що люди не знали, як рахувати час» (М. Коцюбинський); «Легше з ведмедем борюкатися, ніж із паном рахуватися» (прислів'я); «Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її колінах, числила морщинки, що повкладалися над її очима» (М. Коцюбинський); «Раніше хоча хлопець і числився членом товариства «Спартак», проте спортом не особливо захоплювався...» (О. Гончар). У деяких південно-західних говорах дієсловам числити, числитися надається значення «уважати, сподіватися, покладатися»: «Я задумав видавати місячник літературний… Я знаю твоє гарне перо, чи можу на тебе числити в тім ділі?» (І. Франко); «Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір… не любити» (Н. Кобринська), — але сучасна українська літературна мова цього не допускає: «Вона сподівалася, що Марина почне говорити перша, а дівчина все мовчала» (В. Собко); «Тепер я можу вам порадити не поспішати і не дуже покладатися на час» (І. Кочерга); «Уважайте, що я вам не давала руки» (Леся Українка).
До дієслів рахувати, числити є ще в нашій мові синонім лічити («Де гроші лічать, там не пхайся». — М. Номис), від якого походять іменники лічба («Он бачиш поза зорями ще зорі... нема їм лічби». — Ганна Барвінок) і лічильник («У напруженій тиші чітко цокотіли лічильники кенотронного апарата». — Я. Баш) і прикметник лічильний (лічильна машина. — Українсько-російський словник АН УРСР).
Із цього випливає, що в перших фразах треба було написати так: «Я вважаю»; «На це треба вважати»; «Про доярку Петрушак іде в колгоспі добра слава» (або «Доярка Петрушак має в колгоспі добру славу»).

Правильніше: як собі знаєш; як уважаєш