СЕРЦЕМ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: під серцем немов гадина повилася

Правильніше: гарячий серцем; серце з перцем

Правильніше: полонити серце

Правильніше: з важким серцем

Правильніше: не мати серця (жалю) до кого; без серця (з холодним серцем, безсердно, безсердечно, без душі, бездушно, без жалю, нежалісливо, немилосердно) ставитися до кого; бути безсердним (безсердечним) до кого

Правильніше: щирим серцем; щирою душею

Правильніше: ретельно (щиро, пильно) працювати; щирим серцем працювати (робити); припадати до роботи; докладати рук до чого; руки прикладати

Правильніше: серцем нудити

Правильніше: картатися серцем

Правильніше: спопеліти серцем

Правильніше: скрипіти серцем

Правильніше: робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого

Правильніше: радіти серцем

Правильніше: розквітати душею (серцем)

Правильніше: припасти серцем (душею)

Правильніше: носом почути; нутром (серцем) відчути

Правильніше: відтанути (відійти) серцем (душею)

Правильніше: чути серцем

Правильніше: занепадати (підупадати) духом; упадати (падати, занепадати) на дусі; падати серцем; вдаватися в тугу; розпускати нюні; опускати руки

Правильніше: холодна жаба сидить під серцем; жижки трясуться (трусяться, тремтять, дрижать)

Правильніше: мати (відчувати) насолоду (приємність, втіху); зазнавати насолоди; тішитися; втішатися; радіти серцем

Правильніше: простий серцем

Правильніше: простий серцем

Правильніше: розуміти серцем (душею); чути серцем

Правильніше: чути серцем

Правильніше: багатіти серцем і душею

Правильніше: відпочити серцем; стишитися; утихомиритися; угамуватися

Правильніше: затужити серцем

Правильніше: тліти серцем (душею)

Правильніше: щиро (щирим серцем) робити (працювати)

Правильніше: зі щирою душею; зі щирим серцем

Правильніше: тліти душею (серцем); ударитися журбою об землю

Правильніше: уболівати душею (серцем) за кого (за що)

Правильніше: картатися серцем

Правильніше: радіти серцем (душею)

Правильніше: радіти серцем

Правильніше: мати (носити) змію під серцем

Правильніше: немстивий; ласкавий; ґречний; із щедрим серцем

Правильніше: з легким серцем; з легкою душею

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію всім серцем на стилістично кращий варіант: щиро.

Правильніше: лягати каменем на душу; гнітити (в'ялити) серце; каменем лягати на серце; давити каменем серце; лежати на серці; як лід по серцю; свинцем на душу

Правильніше: серце каменем лежить; на серці кипить у кого

Правильніше: лежить тягарем на серці; колупає серце

Правильніше: муляти серце

Правильніше: холоне серце (в серці, в душі)

Правильніше: шкребе на душі (на серці, за душу, за серце) у кого

Правильніше: не до вподоби; не до душі; не до серця; не по серцю; не до смаку; не до шмиги

Правильніше: туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно)

Правильніше: по серцю; до серця

Правильніше: серце йому завмирало (мерло, мліло), як він дивився на картину; затаївши (затамувавши) дух, він дивився на картину

Правильніше: кольнуло серце

Правильніше: пекти мозок (душу, серце); завдавати серцю рани; різати без ножа; щипати за серце; гризти душу; розбивати (роздирати, краяти, рвати, гнітити, кусати, нівечити, точити, мучити) серце; заливати сала за шкуру; заганяти шпильки під нігті

Правильніше: душі (серця) не має до чогось; не йде на душу

Правильніше: холоне душа (в душі, на душі); холоне серце (в серці, на серці)

Правильніше: допікати до живих печінок; діймати до серця; заганяти голки в серце; заливати за шкуру сала; наступати на хвіст

Правильніше: потурати серцю (серцеві)

Правильніше: потурати серцю (серцеві)

Правильніше: давити каменем на серце (на груди); лежати каменем на серці

Правильніше: полегшало на душі кому; розвиднилося на душі; розгодинилось на серці

Правильніше: розважити душу (серце) сльозами; відволожити душу (серце) сльозами; дати полегкість душі (серцю) плачучи (плачем)

Замініть нехарактерний для української мови вислів сисний біль на стилістично кращий варіант: п'явка в серці; смокче, болить (коло серця, у шлунку тощо).

Замініть нехарактерний для української мови вислів в серцях, коли мовиться про стан гніву, на стилістично кращий варіант: спересердя, з серця, зо зла.

АЛЕ:

І досі пам'ять про великі подвиги живе в серцях учасників тих жахливих подій.

Правильніше: підкосило як косою

Правильніше: як медом по губах мазати

Правильніше: як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з душі, з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав

Правильніше: як ніж у серце (у горло)

Правильніше: з глибини душі; поклавши руку на серце

Правильніше: серця додати

Правильніше: серце не камінь

Правильніше: осередок (осереддя, серце) подій

Правильніше: серце мохом обростає

Правильніше: тане серце

Правильніше: серце набігає

Правильніше: шпигонуло в серце кого

Правильніше: серце тенькає

Правильніше: серце угамувалося

Правильніше: серце стигне

Правильніше: серце мовчить

Правильніше: тягар ліг (упав) на серце (на груди); тяжкий камінь ліг на груди

Правильніше: серце з перцем

Правильніше: серце рветься (сохне); шашіль точить кого

Правильніше: терпне серце

Правильніше: зворушливий; бентежний; збудливий; животрепетний; аж за серце бере

Правильніше: перевертати все всередині; добиратися до серця

Правильніше: милий серцю

Правильніше: ніж у серце комусь

Правильніше: у саме серце

Правильніше: у мене (мені) серце так і тьохнуло (йойкнуло)

Правильніше: серце заговорило

Правильніше: серце з воску

Правильніше: серце не камінь

Правильніше: на дні душі (серця)

Правильніше: лежати на душі (на серці)

Правильніше: туга крає серце

Правильніше: не давати спокою; завдавати клопоту; пекти п'яти; смоктати (ссати) серце; не давати спати

Правильніше: гріти серце (душу)

Правильніше: у глибині душі (серця)

Правильніше: порив; поривання; палке бажання (жага); велика хіть; поривання серця

Правильніше: страх пойняв [серця] людей

Правильніше: прирости до серця

Правильніше: залоскотало коло серця

Правильніше: терзати душу (серце)

Правильніше: запасти в душу (в око, в серце, в думку)

Правильніше: припасти до вподоби (до душі, до серця, до смаку); уподобатися

Правильніше: плачем лиха не виплачеш; сльозами горя не здолаєш (не відбудеш, не заллєш); слізьми горю не зарадиш; не журись, а за діло берись; журба сорочки не дасть; не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю; плачем ділу не пособиш; журбою поля не перейдеш

Правильніше: хвороба серця

Правильніше: перестук серця

Правильніше: серце заходиться

Правильніше: серце калатає

Правильніше: за серце стиснуло; серце пройнялося холодом

Правильніше: серце поривається до кого

Правильніше: серце дає себе знати; серце пустує

Правильніше: серце скніє

Правильніше: серце розривається

Правильніше: душа навстіж

Правильніше: серце тьохнуло

Правильніше: серце теленькає (тенькає, колотиться)

Правильніше: гнів покладати на кого; мати серце на когось; брати комусь за зле; злість бере на кого

Правильніше: розм'якшувати серце

Правильніше: читати в душі (в серці)

Правильніше: розкраюється серце (душа)

Правильніше: краяти серце

Правильніше: серце завмерло

Правильніше: тішити серце

Правильніше: брати близько до серця; робити з чогось біду

Правильніше: легко на душі (на серці)

Правильніше: сидіти болячкою на серці; сидіти в душі

Правильніше: гадюка ссе коло серця

Правильніше: утишити серце

Правильніше: вада серця

Правильніше: улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого (кому)

Правильніше: пристало серце до кого; уподобав собі кого

Правильніше: поклавши руку на серце

Правильніше: поки душа в тілі

Правильніше: скинути щось з плечей (з грудей, з душі, з серця)

Правильніше: серце з воску

Правильніше: погамувати (вгамувати, здавити) своє серце

Правильніше: розтопити комусь серце

Правильніше: знавець стежок у гречку

Правильніше: викинути (викреслити) зі свого серця; відлюбити когось

Правильніше: лицар серця

Правильніше: нудьга бере за серце

Правильніше: уколупати (улупити) б серця

Правильніше: гірко на серці (на душі)

Правильніше: не до душі; не до серця; не до вподоби

Правильніше: серце не приймає

Правильніше: не давати жити; витися гадюкою коло серця

Правильніше: закарбуватися на душі (на серці)

Правильніше: м'яко стелить, та твердо спати; слова масні, а пироги пісні; янгольський голосок, та чортова думка

Правильніше: сум (смуток, жаль) його узяв (посів, пойняв); його узяла (посіла, пойняла) журба (туга); туга (журба) налягла на серце йому

Правильніше: лежати каменем на серці

Правильніше: наставляти ніж на серце

Правильніше: пестити (голубити, плекати, кохати, живити) надію (мрію); гріти [у серці] надію (мрію); вимріювати

Правильніше: хоч до серця прикладай; хоч з пазуху клади

Правильніше: дама серця

Правильніше: тенькнуло в серці (в грудях)

Правильніше: серце стигне

Правильніше: гірко на серці (на душі)

Правильніше: важкий камінь давить душу (серце)

Правильніше: камінь з душі (з серця) скотився (спав)

Правильніше: з каменем на серці

Правильніше: достукатися до серця

Правильніше: доступитися (добутися) до серця; здобути ласку (прихильність)

Правильніше: добратися до серця

Правильніше: серце відійшло; зло минуло

Правильніше: зігнати серце (оскому) на кому

Правильніше: відкрити серце

Правильніше: пробити сльозою; запасти в серце; вийняти душу (серце); узяти за душу

Правильніше: скинути з плечей (з грудей, з душі, з серця) тягар

Правильніше: заяче серце; боягуз, страхополох

Правильніше: зайняти (порушити) душу (серце) кому; узяти (вхопити) за серце кого

Правильніше: наставляти ніж на серце

Правильніше: утішати серце

Правильніше: жаль чинити кому; скребти по серцю

Правильніше: нести тягар у серці

Правильніше: вдарити по струні; дошкулити кому (кого); допекти [до серця] кому; дійняти до живого кого; уразити (упекти) в живе кого; зачепити (взяти) за печінки кого

Правильніше: топтати стежку (доріжку) до серця чийогось; топтати слід

Правильніше: терзати душу (серце)

Правильніше: з болем у серці

Правильніше: хробак серце точить

Правильніше: на серці коти (чорти) скребуть

Правильніше: душа (серце) крається; серце рветься з болю

Правильніше: штовхнути в серце (в груди) кого

Правильніше: полонити серце

Правильніше: усіма фібрами душі (серця, істоти, нервів); що-небудь найцінніше (найважливіше); золотий фонд

Правильніше: луснути з серця (зі злості)

Правильніше: мов ножем вколоти в серце

Правильніше: шпигнути в серце кого

Правильніше: за серце взяло кого; допекло (дозолило) кому; доїло кого; за печінки взяло кого

Правильніше: камінь на серці

Правильніше: вражати в саме серце; западати в душу

Правильніше: прикладати серце

Правильніше: за покликом серця

Правильніше: добре серце мати; добродушно (добротливо) ставитися

Правильніше: відлягло від серця

Правильніше: іти з глибини душі (серця)

Правильніше: дати волю серцю

Правильніше: відкраяти від серця

Правильніше: віддати серце

Правильніше: розважити душу; вилити душу (серце)

Правильніше: від (з) щирого серця; щиросердно, щиросердечно

Правильніше: з усього серця

Правильніше: від щирого серця; з дорогою душею

Правильніше: сколихнути в душі (в серці) когось

Правильніше: розм'якшувати серце

Правильніше: порадувати серце

Правильніше: точити душу (серце)

Правильніше: надривати серце (душу)

Правильніше: гнітити серце (душу)

Правильніше: відкрити серце

Правильніше: прилягти до серця

Правильніше: охолодити душу (серце, голову)

Правильніше: лежати на душі (на серці)

Правильніше: мати кам'яне (камінне) серце

Правильніше: мати бога в серці

Правильніше: мати серце з перцем

Правильніше: мати м'яке серце

Правильніше: звихрювати серця

Правильніше: прикро на таке дивитися; серце болить на таке дивитися

Правильніше: не має серця

Правильніше: без бога в серці

Правильніше: відлягло (відійшло) від серця (від душі)

Замініть нехарактерний для української мови вислів від усієї душі на стилістично кращий варіант: від щирого серця.

«Другим заходом редколегії було звернутись особисто до вчителів і попрохати їх взяти активну участь у журналі». (О. Донченко.) «Майор сам брав участь у штурмі висоти, і його легко поранило». (О. Гончар.) «— Ви переживаєте? Вам погано? Як ви зблідли! От лишенько! — забідкався Безбородько. — Не треба, Степанидо Іванівно, так близько все брати до серця»; «— Чого ви, мамо, так близько берете це до серця? — підійшов до неї Роман». (М. Стельмах.)
Словосполучення приймати участь, приймати до уваги, до відома, до серця в літературній мові вважаються за помилкові.

Правильніше: хворі на серце

Дієсловом боліти найчастіше послуговуються для вираження відчуття фізичного болю в якійсь частині тіла. « – Чого ти, сину, став такий сумний? Чи в тебе щось болить?» (Іван Нечуй-Левицький). Коли йдеться про біль у переносному значенні, слід говорити мені болить (тобто вболіваю за це), йому болить, матері болить.
Отже, крім форми з родовим відмінком («Що в тебе болить?»), існує форма й з давальним («Що тобі болить?»).

Я працюю в бізнесі, який пов'язаний із закордоном. Доводиться мати справу з конкретними людьми, документами. І стає соромно, коли не знаєш, як правильно написати те чи інше прізвище, ім'я або прикметник від них. Надто, якщо такі особові назви складені з двох і більше слів, а деякі мають частки, артиклі. Прошу «Хрещатик» один з «Уроків державної мови» присвятити цій темі. Адже вона цікавить багатьох. З повагою, Віктор Іваненко, Київ.
За «Українським правописом», імена та прізвища (а також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох слів або до яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.
1. Окремо пишуться:
а) Прізвиська (українські й перекладені іншомовні), утворені поєднанням імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником, причому кожне слово – з великої літери: Іван Волове Око, Петро Чорне Лихо, Річард Левове Серце; сюди належать й особові найменування американських індіанців: Прудкий Кінь, Ясне Сонце, Гостра Стріла.
б) Псевдоніми, котрі складаються з імені та прізвища: Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Джек Лондон, Максим Горький.
в) Повні давньоримські особові назви, в яких перше слово означає особове ім'я, друге – родове, третє – прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.
До речі, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Коннері; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, що передують прізвищам і разом з тим становлять їхню невіддільну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Дієго, Сен-Сімон.
У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
д) Слово дон («пан») перед особовим ім'ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот. У загальному значенні слово «донжуан» пишеться разом і з малої літери.
е) Складові частини корейських, в'єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських особових назв: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Хо Ші Мін, У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо; Кулаб Сайпродіт, Луанг Вічит Ватакан.
2. Разом пишуться:
а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Затуливітер, Непийвода, Перебийніс, Тягнирядно, Убийвовк.
б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Великголова, Длябога, Добридень, Нетудихата, Отченаш, Панібудьласка.
в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривов'яз, Сивокінь.
г) Слов'янські особові імена, утворені від двох основ: Володимир, Всеволод, Людмила, Мирослава, Ростислав, Тихомир.
д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен. Якщо китайське ім'я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім'я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.
е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под.; що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Білецький-Носенко, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ'яненко, Немирович-Данченко, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Чорний-Діденко.
в) Імена з кваліфікаційними прикладками, котрі часто вживаються у фольклорі для характеристики персонажів: Іван-солдат, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син, рідше – кома: Іван, селянський син.
1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.
Дефіс також ставимо в прикметниках, утворених від імені та прізвища: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.
2. Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун – маоцзедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.
3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д'аламберівський.
4. Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Дніпрова Чайка, Річард Левове Серце.
б) Від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.

Правильніше: Серце стискається

Правильніше: Від щирого серця

Правильніше: Бічна стінка серця

Правильніше: Хворі на серце

Правильніше: Тривога душу (серце) обпече