ПОСЯГАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
Зазіхати і посягати
Замініть скальковане дієслово посягати на стилістично кращий варіант: зазіхати.
| НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
|---|---|
| Значне місце серед них займає обов'язок додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших громадян. | Значне місце серед них займає обов'язок додержуватися Конституції України та законів України, не зазіхати на права і свободи, честь і гідність інших громадян. |
зазіхати чи посягати?
Словник Бориса Грінченка посягати пояснює як «засувати руку» і дає приклад: «посягни в кишеню, вийми грошей жменю». Посягання – похідне від посягати – стали вживати десь у 60-х роках за часів «розгулу» теорії злиття мов. Використання названого дієслова у значенні «зазіхати» («пристрасно бажати, намагатися захопити, привласнити щось») іноді допускали класики. Однак це не може бути підставою для узаконення лексеми в сучасній мові. Класики творили літературну мову і в тому процесі їм доводилося вживати такі слова, як посланіє, ученіє тощо. Але сучасна мова обходиться без посланій та ученій. Так само вона може обійтися і без слів посягати й посягання, наголошує Святослав Караванський.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)