ПОПУСКАТИ

попуска́ти перестаючи тримати що-небудь у руках, давати можливість упасти

випуска́ти переставати тримати що-небудь.

впуска́ти переставати тримати.

рони́ти (рідше.) випускати мимоволі, несподівано з рук, не втримувати чого-небудь у руках.

упуска́ти переставати тримати.

Цифрові лексикографічні системи української мови

попуска́ти (чого) свідомо позбавляти себе чого-небудь; не погоджуватися брати, приймати щось

відмовля́тися (від чого) не приймати що-небудь.

відріка́тися відмовлятися від кого-, чого-небудь; свідомо позбавляти себе чогось.

зріка́тися (чого) відмовлятися від чого-небудь; свідомо позбавляти себе чогось.

поступа́тися (кому чим) добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось; віддавати кому-небудь щось.

Цифрові лексикографічні системи української мови

попуска́ти (розм.) не обрізуючи, дозволяти рости - волоссю, бороді, вусам

відпуска́ти відрощувати бороду, волосся, вуса тощо.

відро́щувати залишати рости що-небудь до певної довжини (про волосся, нігті, рослини тощо).

запуска́ти перестаючи стригти, давати можливість вирости; відрощувати.

Цифрові лексикографічні системи української мови

попуска́ти (що) добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось

відступа́ти (що) відмовлятися від майна, прав і т. ін. на користь кого-небудь.

відступа́тися (від кого-чого) те саме, що відступа́ти 1.

попуска́тися (кого, чого, розм.) добровільно відмовлятися від чогось на користь іншого або заради чогось, відступатися від кого-, чого-небудь; поступатися.

поступа́тися (чим) добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось; віддавати кому-небудь щось.

Цифрові лексикографічні системи української мови

попуска́ти (кого що кому) давати можливість здійснювати щось

дозволя́ти (кому що тільки 3 ос., з інфін.) давати можливість що-небудь робити (про стан, умови, обставини і т. ін.).

уможли́влювати робити можливим, забезпечувати можливість здійснення чого-небудь.

Цифрові лексикографічні системи української мови

попуска́ти не перешкоджати комусь робити щось недозволене, варте осуду; виконувати чиїсь примхи; не протидіяти чомусь

па́нькатися (з ким, розм.) доглядати за ким-небудь, потураючи його примхам, каверзуванням.

пота́кувати (рідше) потурати кому-, чому-небудь.

потака́ти (рідше) потурати кому-, чому-небудь.

потура́ти (кому, чому) не перешкоджати кому-небудь робити щось недозволенне, варте осуду; виконувати чиїсь бажання, примхи; не протидіяти чому-небудь.

ця́цькатися (з ким, розм.) те саме, що па́нькатися.

Цифрові лексикографічні системи української мови