ЛІЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lězti, lězǫ «лізти, повзти», пов’язане з laziti;

співвідношення псл. ě : a відбиває чергування іє. ē : ō, але в даному разі могло розвинутись і вторинно;

споріднене з лтс. lēžât «зсуватися», lēžuôt «іти дуже повільно, волочитися», łẽzêt «повільно йти, підкрадаючись», lêzens, lêzns, lêzs «плоский, рівний», прус. līse «повзе», можливо, також з дісл. lágr «низький», lǽgja «робити низьким, ставати низьким; опускати; задовольняти (спрагу); заспокоюватися», свн. laege «плоский», англ. low «низький»;

іє. *leĝ-, можливо, тотожне з *leĝ- «збирати» (гр. λέγω, лат. lego «тс.») або іє. *lêĝh-, *leĝh-, можливо, пов’язане з *legh- «лежати»;

р. лезть, бр. лезць, др. лѣзти, п. leźć, ч. lézti, слц. liezť, вл. нл. lězć «лізти; іти», полаб. lezĕ «повзе; дряпається нагору», болг. [ле́зя] «лізу; йду», м. [l’az’a] «лазить» (про дитину), схв. ст. ljȅsti, lȉsti, слн. lésti, стсл. излѣсти, цсл. лѣсти, лѣзѫ;

псл. loza «гнучка гілка; виноград; верба кущова»;

зіставляється з лит. lazdà «палка, ліщина; стеблина деяких рослин», [lazà] «палка, ліщина», лтс. lazda, lagzda, lazds «ліщина», прус. laxde, алб. laithí «тс.», вірм. last «пліт, човен», перс. räz «лоза»;

висловлювалось припущення (Štrekelj AfSlPh 27, 52–53; Brückner AfSlPh 39, 4; Ильинский RSI 6, 226) про зв’язок з лаз, лі́зти «витися»;

р. болг. лоза́, бр. лаза́, др. лоза, п. łoza, ч. ст. слц. loza, схв. лóза, слн. lóza, стсл. лоза;

гр. ᾿Ελισάβετ походить від гебр. ᾿Elīšeba’букв. «Бог – моя клятва; богом я присягаюсь»;

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;

р. Елизаве́та, бр. Лізаве́та, др. Елисавеөь, п. Elżbieta, ч. Alžběta, слц. Alžbeta, болг. Елисавета, слн. Elizabeta, стсл. Єлисαветь;

пор. п. [nalezienie] «плата за знахідку», ст. [nalezionek] «підкидьок», утворені від дієслова (z)naleźć «знайти», похідного від основи leźć «лізти»;

утворене, очевидно, за польським зразком, на основі префікса на- і дієслова лі́зти;

назва зумовлена тим, що верба розмаринолиста, як і верба сланка, є невисоким кущем (Федченко–Флеров 303–304);

пор. р. [ни́цые ло́зы] «верба сланка», бр. ні́цая лаза́ «шелюга»;

складне утворення з основ ни́ций «низький» і лоза́;

р. ницело́з «верба розмаринолиста; [верба сланка]», бр. [ніцaлаза] «верба розмаринолиста», п. [nicłoza] «вид лісового куща»;

очевидно, результат видозміни форми [о́блаз] «тс.» під впливом лиза́ти чи лі́зти;

очевидно, результат контамінації деетимологізованих форм обзе́лок, [о́плис] «тс.», зближених з дієсловом лі́зти, облі́зти (можливо, як позначення обаполів з облізлою корою);

результат контамінації назв [слизу́н] «сливень, равлик», [слизю́к, слізе́нь, слізу́н] «тс.» і семантично близьких дієслів лиза́ти, лі́зти;

очевидно, результат контамінації назв [рогожина] «тс.» і лоза́, лози́на (див.);

похідні утворення від лоза́;

назви пояснюються гніздуванням цих птахів у густих чагарникових заростях, у лозах;

пор. помилкове пояснення походження рум. lóşniţă «сушарка» (з укр.) як нібито пов’язаного з болг. ло́зни́ца «виноградна лоза», схв. лòзница «дикий виноград» (БЕР III 459);

очевидно, результат фонетичної видозміни слова [озни́ця] «сушарка; димохід», зближеного з лоза́, оскільки головною частиною сушарки є сітка, іноді сплетена з лози або очерету, на яку насиплють фрукти;

похідне утворений від лоза́, назва зумовлена формою листя, що нагадує вербове;

сполучення основи лоза́ з неясним початковим компонентом смо-;

пов’язання (Потебня К ист. зв. III 96) з лі́зти сумнівне;

очевидно, похідне утворення від ліс (ці рослини здебільшого ростуть у лісах та чагарниках);

р. переле́ска, бр. прале́ска, п. przylaszczka, przelaszczka «тс.»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. улизну́ть «тс.» певної етимології не має;

пов’язування з лиза́ть (Преобр. I 452), на думку Фасмера, безпідставне;

припускається також спорідненість із слизгать «ковзати» (Преобр. II 300), з лызга́ть «тс.», лызну́ть «утекти» (Фасмер);

реконструюється форма *улезнуть, пов’язана з лезть, якому відповідає укр. лі́зти (Горяев 387);

р. улизну́ть «тс.», бр. [улізну́ць] «утекти, сховатися»;