ЛИЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лице́ «обличчя; зовнішня сторона предмета; [поличне; речовий доказ Г, Пі; особа Ж; совість МСБП»
псл. liсе (‹ *liс’о) «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ», очевидно, пов’язане з *likъ «обличчя», що збереглося у східнослов’янських і південнослов’янських мовах;
дальші генетичні зв’язки непевні;
зіставлялося з прус. laygnan «щока» (‹*laiknan), з ірл. lессо (‹ *liknon) «тс.» (Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159);
безпідставно припускалося походження від гот. leik «тіло, плоть, труп» (Vaillant Gr. comp. II 1, 238; Uhlenbeck 261) або спорідненість з ним і з лит. lýgus «рівний» (Torp 366; Uhlenbeck 261; Преобр. І 453);
р. лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]», бр. [лі́цо, ліцо́] «обличчя», др. лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед», п. lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]», ч. líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів», líc «тс.», слц. líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских», вл. liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини», нл. liсо «щока», болг. лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]», мак. лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]», схв. ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ», слн. líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа», стсл. лицє (род. в. личєсє, лица) «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безли́кий
безли́ций
безли́чний
«безособовий; бевсоромний»
безли́чник
«безсоромник»
ви́лицювати
«перелицювати Г; вдарити по обличчю, дати ляпаса Ж»
вилича́ти
«просвічуватися (крізь щось)»
виличко́вувати
«очищати шкіру від шерсті»
відли́чка
«знак, відмітка»
відли́чний
«відмінний від інших»
залицьо́ваний
«обтягнений шиною (про колеса)»
зали́чки
«дощана оббивка стін, складених з колод»
за́лички
«бакенбарди»
за́личок
«щока»
зли́чний
«порядний, пристойний, значний Ж; красивий, прекрасний»
зли́шний
«красивий, прекрасний»
лица́тий
«з великим, повним обличчям Ж, мордатий МСБГ»
лице́вий
ли́ці
«тс.»
лицува́ти
«білити; обдирати верхній шар побілки»
лицьо́ваний
лицьови́й
лицюва́льний
лицюва́льник
лицюва́ти
«перешивати, перелицьовувати; [личити], [лицьова́ти] «припасовувати; лицювати; бути до лиця; перекручувати, робити з правди неправду»
ли́ця
«щоки»
лич
«морда, рило»
ли́че
«тверда внутрішня оболонка гороху або квасолі»
личи́на
«(заст.) маска; (лайл.) підступна людина; [привид, мара Пі]»
личи́нка
(зоол.)
ли́чити
«гармонувати з зовнішністю, бути до лиця; відповідати установленим правилам»
личко́
«верхня сторона кожуха; тверда шкірка на зерні кукурудзи МСБГ; бік О»
ли́чко
(пестл.)
личкови́й
«двосторонній (про тканину); дволикий (про людину)»
личкува́льний
личкува́льник
личкува́ти
«робити що-небудь зверху кращим; облицьовувати; [шліфувати]»
личкува́тиси
«наряджатися, чепуритися»
личкува́тися
«маскуватися; [(з ким) ставати лицем до лиця Ж]»
личма́н
«ляпас»
лични́й
«акуратно зроблений»
ли́чний
«особистий»
ли́ччя
«морда, рило»
на́-лици
«на лице, на правий бік»
нали́чман
«маска»
нали́чний
«зовнішній»
нали́чник
«накладна планка, що обрамляє вікна або двері»
нали́чно
«особисто»
налі́шнік
«внутрішній обвід віконної рами»
о́блик
«обличчя; портрет»
облицьо́вувальний
облицюва́льний
облицюва́льник
о́блич
«обличчя; портрет»
облича́ти
«викривати»
обличи́тель
«викривач»
обличи́тельний
«викривальний»
о́блички
«бакенбарди»
обличкува́льний
обли́ччя
перелицьо́вувати
«лицювати; пародіювати»
по́ли́к
«знак; личина»
поли́ка
«тс.»
по́лики́
«вид вишивки на рукавах дівочої сорочки»
(мн.)
поли́чне
«речовий доказ»
поли́чний
поли́чник
«ляпас»
поли́ччя
«портрет, фотографія»
полішнє
«речовий доказ»
прили́ка
«відповідність, доречність, пристойність, порядність»
прилича́ти
«застосовувати; відповідно пристосовувати»
прили́чка
«фізіономія; характеристика; колорит, забарвлення; вираз; кришка обкладинки»
приличкува́ти
«(у столярів) добре підігнати; приробити кришку обкладинки Нед»
прили́чний
«доречний, відповідний, пристойний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́цо | білоруська |
| ліцо́ «обличчя» | білоруська |
| лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]» | болгарська |
| liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини» | верхньолужицька |
| leik «тіло, плоть, труп» | готська |
| лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед» | давньоруська |
| lессо «тс.» (‹ *liknon)(Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159) | ірландська |
| *liknon | ірландська |
| lýgus «рівний» | литовська |
| лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]» | македонська |
| liсо «щока» | нижньолужицька |
| lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]» | польська |
| liсе «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ» (‹ *liс’о) | праслов’янська |
| *likъ «обличчя» | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| laygnan «щока» (‹*laiknan) | прусська |
| *laiknan | прусська |
| *laiknan | прусська |
| лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]» | російська |
| ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ» | сербохорватська |
| líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских» | словацька |
| líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа» | словенська |
| лицє «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня» (род. в. личєсє, лица) | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» | чеська |
| líc «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» | чеська |
лік «лічба; результати підрахунків; [число, кількість; велика кількість Ж]»
запозичення з польської мови (звукові форми з лиможуть бути власними, успадкованими з праслов’янської мови);
п. lik «кількість», як і р. [лик] «лічба, число», бр. лік, лічы́ць, др. ликъ «лічба, кількість», ч. [líčit, ličiť] «рахувати», слц. ст. ličiť, вл. ličic, нл. licyś «тс.», зводиться до псл. півн. [likъ] «рахунок», [ličiti] «рахувати», пов’язаних, очевидно, з псл. ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним», яке збереглося в укр. ли́чити «бути до лиця», р. ст. і діал. личи́ть «лицювати, глянцювати, полірувати», ч. líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]», слц. líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]», болг. лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]», м. личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати», схв. ли́чити, лȗчӣм «бути подібним», [líčiti, lîčīm] «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити», ст. «формувати», слн. líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати», стсл. личити «оголошувати»;
від первісного значення «робити знак, робити видимим» розвинулось значення «рахувати», далі «розповідати»;
не зовсім ясне генетичне співвідношення з лит. lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки», лтс. lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі», яке пов’язується також з лат. licēre «бути виставленим на продаж», licērī «торгуватися», licet «можна, годиться»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безли́чча
«незліченність»
безлік
«дуже велика кількість»
бе́зліч
«тс.»
бе́злічно
вилі́чувати
«підраховувати; відраховувати; вираховувати»
ві́длік
ві́дліч
«віднімання»
відлі́чений
за́лік
заліко́вий
личба́
«лічба»
личи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
лічба́
лічбува́ти
«рахувати»
лі́чений
«дуже малий кількісно»
лі́чення
лічи́лка
лічи́льний
лічи́льник
лічи́ти
«рахувати; враховувати; вважати»
лічі́льник
«той, хто рахує»
лічі́ння
лічма́
«ліком»
налі́чений
«який існує у великій кількості»
налі́чувати
недо́лі́к
«недогляд; дефект; відсутність належної кількості»
недолі́ку
«приблизно»
недолі́чуватися
недоо́блік
незліче́нне
«незліченно»
незліче́нний
«незчисленний»
незліче́но
«тс.»
незлічи́мий
незлі́чний
«тс.»
неполічи́мий
«незліченний»
о́блік
обліко́вець
обліко́вувати
«вести облік»
облікува́ти
«підрахувати; визнати»
(док.)
о́бліч
«розрахунок»
облі́чувати
«підраховувати кількість; обраховувати»
облі́чуватися
«розраховуватися»
пере́лік
перелі́ка
«підрахунок; перекличка»
перелі́чувальний
перео́блік
поліча́ти
«вміщувати»
ро́злік
«розрахунок»
розлі́чувати
розлі́чуватися
«підраховувати, лічити»
уличити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лік | білоруська |
| лічы́ць | білоруська |
| лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]» | болгарська |
| ličic | верхньолужицька |
| ликъ «лічба, кількість» | давньоруська |
| licēre «бути виставленим на продаж» | латинська |
| licērī «торгуватися» | латинська |
| licet «можна, годиться» | латинська |
| lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі» | латиська |
| lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки» | литовська |
| личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати» | македонська |
| licyś «тс.» | нижньолужицька |
| lik «кількість» | польська |
| likъ «рахунок» (півн.) | праслов’янська |
| ličiti «рахувати» | праслов’янська |
| ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним» | праслов’янська |
| лик «лічба, число» | російська |
| личи́ть (ст.) | російська |
| личи́ть (діал.) | російська |
| ли́чити | сербохорватська |
| лȗчӣм «бути подібним» | сербохорватська |
| líčiti «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| lîčīm «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» | сербохорватська |
| ličiť (ст.) | словацька |
| líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]» | словацька |
| líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати» | словенська |
| личити «оголошувати» | старослов’янська |
| ли́чити «бути до лиця» | українська |
| líčit «рахувати» | чеська |
| líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]» | чеська |
| ličiť | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України