BY — ЕТИМОЛОГІЯ

результат злиття сполучника і частки а з особовими формами аориста дієслова byti (bухъ, by і т. д.), які згодом теж набули значення умовної частки;

зіставлення елемента а- з гр. ὡς «іє. *jōs) (Machek ESJČ 33) потребує додаткового обґрунтування. – Мельничук CM II 151–152; Фасмер І 58; Sławski І 23; Bauer 178; ЭССЯ 1, 35; Sł. prasł. I 148–149; Sadn.– Aitz. VWb. I 2; Vondrak II 136–137; Мейе ОЯ 166, 213.– Див. ще а¹, би;

р. діал. бр. абы́, др. абы, абыхъ, абыхомъ, абысте, абыша, п. слц. вл. ст. нл. aby, ч. aby, abych, abys, abychom, abyste, стсл. абы;

залишок (власне, колишня форма 3-ї ос. одн.) окремого різновиду аориста (на by-) або умовного способу (на bi-) від допоміжного дієслова byti «бути», яке в східнослов’янських мовах перетворилось у відповідних формах у частку в результаті втрати особових закінчень цих форм;

р. бр. бы, -бы, др. быхъ, бы, быхомъ, бысте, бышя, быховѣ, быста, бысте, п. -bym, -byś, -by, -byśmy, -byście, ч. (-)bych, (-)bys, (-)bychom, (-)byste, слц. by, -by, вл. (-)bych, (-)by, (-)bychmy, (-)byšće, (-)bychu, (-)bychmoj, (-)byštaj (byštej), нл. by, -by, болг, м. би, -би, схв. бих, би, бисмо, бисте, слн. bi, стсл. быχъ, бы, бы, быχомъ, бысте, бышѧ, быховѣ быста, бимь, би, бимъ, бисте, бѧ, быховѣ;

запозичення з польської і словацької мов;

п. żeby, як і слц. žeby, утворилося внаслідок злиття сполучника że «що» і частки by «би»;