ДУРНИК — ФРАЗЕОЛОГІЯ
ма́ти за ду́рня (за ду́рника) кого.
Не зважати на когось, не рахуватися з кимсь; вважати нерозумним.
Приклади
- — Зібрався курс, хоче допомогти йому, а він ніби має нас усіх за дурників (Є. Гуцало)
- Роман як Роман, а в класі Романа всі за дурня мають. Догадується він, що є тут якась кривда, а яка сама— не зрозуміє, тільки на вчительку серце має (С. Васильченко)
гра́ти / зігра́ти ду́рня (ду́рника) перед ким і без додатка, несхв.
Прикидатися таким, що не розуміє, не знає чогось.
Приклади
- Варава скривився, ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у нього надовго одпала охота строчити доноси (М. Стельмах)
перев. док. Опинитися в невигідному, незручному становищі; допустити помилку.
Приклади
- Дорощук глянув на Ковальова якимось болісним поглядом. Знову заблудився, зіграв дурня (М. Ю. Тарновський)
роби́ти / зроби́ти ду́рника (ду́рня) з кого.
Ставити кого-небудь у ненормальне, смішне становище.
Приклади
- — Що ти глузуєш? Що ти з мене дурника робиш?
- Редактор пізнав жіночку, котра містифікувала його на полі, і розсердився. — І вам не совісно? Жарти жартами, а навіщо з людей дурників робити? (О. Бердник)
роби́ти з се́бе ду́рня (ду́рника).
Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає.
Приклади
- Не робіть із себе дурня, Йойно! Адже при вас учора Нута возив кип'ячку — свою, не вашу. Ще якраз під парканом одна бочка трісла. Ви самі бачили, самі сміялися! (І. Франко)
ко́рчити [з се́бе] ду́рня (ду́рника, бла́зня і т.ін.).
Робити вигляд, що нічого не розумієш, не знаєш.
Приклади
- Хлопчина дивиться в небо, усміхається й не поспішає… Та що ти дурника з себе корчиш? До сховища! — гукає йому під саме вухо редактор (Т. Масенко)
- — Це тип хитрий і підступний… Він і раніше на весіллях, на хрестинах блазня з себе корчив (П. Автомонов)
Дивіться також