ГОРОД — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ка́мінь у горо́д чий.

Недоброзичливий натяк кому-небудь; стосується когось, що-небудь. Приклади

камі́нчик у горо́д. І Василина знає, в чий це город камінчик (Г. Хоткевич)
Всіх розсмішило це його мілейший, бо знають, в чий город камінець, одна Ліна, ображена за батька, глянула на Штереверю гостро, серйозно (О. Гончар)
каміне́ць у горо́д. Дівчина… глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Г. Хоткевич)
— Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький)

горо́д (рідше тин) городи́ти, який і без означення, перев. несхв.

Починати якусь справу. Приклади

тин городи́ться. Поки дочитаєш до кінця, часто забуваєш — що ж там було на самому початку, заради чого цей тин городився (З журналу)
Трапляється, що не збагнеш: навіщо все це, чого було отой тин городити? (З газети)
Мабуть, це викликало б у всіх посмішку — навіщо було город городити, навіщо затівати (З журналу)
— Та ті варт тоді город городити? Чи не краще тоді вдома лишитися? (Г. Коцюба)
— Перш за все, Мусію Степановичу, відібрати землю у поміщиків. Без цього нема чого і город городити (А. Головко)

сиді́ти че́рез горо́д.

Бути сусідами. Приклади

Він [дяк Базьо] не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город. Баба Дмитриха все носила йому обідати і вечеряти (М. Старицький)

ти́кати (ти́цяти) [свого́] но́са в чужи́й горо́д.

Втручатися куди не слід, в чужі справи. Приклади

Е-е, краще вже хай люди живуть як живуть, а мені зась тицяти носа в чужий город (Є. Гуцало)

ки́дати (шпурля́ти і т.ін.) / ки́нути (шпурну́ти і т.ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т.ін.) в горо́д кого, чий.

Зачіпати кого-небудь словами, розмовами. Приклади

ка́мінь ки́нуто в огоро́д. Він добре втямив, що камінь кинуто в його огород, одначе стерпів і вдержав гнів (І. Нечуй-Левицький)
— Це він [Сохацький] жбурнув камінця в мій город! — сміючись, пояснила його дружина (Л. Дмитерко)
Олеся догадалась, що Онися шпурляла грудкою просто таки в їх город, схопилась з стільця і почала ходити по світлиці (І. Нечуй-Левицький)
— Оце жінка. Вогонь! — підморгували, пересміювались у гурті, не зле кидаючи камінці у город чоловіка (Я. Баш)

со́вати (ти́кати і т.ін.) / су́нути (ткну́ти і т.ін.) [свого́] но́са куди, у що.

Самочинно втручатися в що-небудь ( перев. у чужі справи). Приклади

З сили-силенної порад і настанов [матері] Валентинові запам'яталася одна, мабуть, найголовніша; не совати носа куди не слід (О. Ільченко)
со́вати но́са до на́шого про́са. — Потім, серденько,— зупинив дружину вчитель,— немає потреби Івану Семеновичу совати носа до нашого проса (Ю. Яновський)
су́нути свого́ но́са в чужи́й горо́д (в чужі́ горі́шки). Товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам (С. Добровольський)
— Я ж чужа в цьому селі, як-то кажуть, не прописана, може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горішки (В. Кучер)

Всякому городу нрав і права.

Цитата — початковий рядок — з 10-ї пісні зі збірки «Сад божественних песней» (1757—1782) Г. Сковороди:
Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому сердцу своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.
У цьому творі поет сатирично змальовує тогочасне суспільство й протиставить зажерливості й егоїзму панів і підпанків високі моральні якості людини з народу, в якої «совість, как чистый хрусталь».
В образному вживанні вислів виражає різноманітність людських інтересів, що стикаються в суспільному житті. Приклади

Всякому городу нрав і права,
Всяка імієть свой ум голова,
Всякого прихоті водять за ніс,
Всякого манить к наживі свій біс…
(І. Котляревський, Наталка Полтавка)