ГОЛОСИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
співа́ти з чужо́го го́лосу.
Не маючи власної думки, сліпо повторювати чуже; діяти за чужими настановами.
Приклади
- співа́ти з го́лосу чийого. Отаман Лизогуб наморщив чоло, заклав руку за борт френча.— З чийого ви голосу співаєте, пане сотник? Щось мені й Тур таке торочив (П. Панч)
- горла́ти з чужо́го го́лосу. До нього вчепився такий самий молодий, кругловидий солдат-гайдамака. Горлає з чужого голосу (О. Довженко)
- — Ви співаєте з чужого голосу, мій недосвідчений друже, — недбало кинув розпорядник (А. Крижанівський)
подава́ти / пода́ти [свій] го́лос.
за кого--що. Висловлюватися на захист кого-, чого-небудь, на чиюсь користь.
Приклади
- Подаю свій авторський голос за участь Лілі і Оксани Ст. [Стешенко] в моїй драмі (Леся Українка)
- Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села (М. Рильський)
Видавати певні звуки, обзиватися.
Приклади
- — А чому на різдво активізується нечиста сила? — подала голос.. красива сусідка справа (А. Крижанівський)
- — Ви! Жовтороті! — несподівано подав голос Левченко. — Та як ви так смієте про неї? (О. Гончар)
- Наливайка пекли у мідному бику: уся Варшава збіглася послухати, як зареве бик, та нічого не почули — істлів, сердешний, а голосу не подав (О. Стороженко)
позбавля́ти / позба́вити [пра́ва] го́лосу кого.
Забороняти кому-небудь брати участь у голосуванні.
Приклади
- [Коваль:] Я пропоную конфіскувати майно. Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити їх голосу (І. Микитенко)
співа́ти в оди́н го́лос.
Говорити разом те саме.
Приклади
- Турбувався [Лушня] тільки про одно: коли б перше Чіпки побачитись з Петром та Якимом, та наструнчити їх, щоб уже в один голос співали (Панас Мирний)
зрива́тися / зірва́тися з го́лосу.
Втрачати голос, замовкати від надмірного крику або хвилювання.
Приклади
- Бояри загомоніли. Судислав, намагаючись перекричати їх, зірвався з голосу (А. Хижняк)
- Безхатько зірвався з голосу і, пополотнівши, ніби заморожений, застиг посеред хати з роззявленим ротом (Л. Юхвід)
кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти).
Писати музичний твір на який-небудь текст.
Приклади
- поло́жено на го́лос. Ліричні вірші Франка.. Деякі з них справді положено на голос Лисенком (М. Коцюбинський)
- Та й купер'яни ніби вже живуть лише у пісні, що розклав на ноти Лисенко (М. Рильський)
- Були ці пісні у пам'яті, поки пощастило стрінути пана Е. Мертке, що оце тепер положив їх на ноти (Марко Вовчок)
- — Я, голубчику, вчений, бачиш, усякі пісні записую, на ноти, значить, кладу (М. Стельмах)
- Дещо з своїх вражень вона пробувала навіть покласти на музику (М. Олійник)
[й] го́лосу не відво́дити / не відвести́.
Втрачати здатність говорити, розмовляти.
Приклади
- Часом так груди заложить, що й голосу не одведу (О. Стороженко)
не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т.ін.) го́лосом, зі сл. крича́ти, вереща́ти і т.ін.
Дуже голосно, надривно.
Приклади
- Нелюдським голосом закричала жінка, заломивши руки, кинулась уперед (М. Стельмах)
- Хлопець знітився, загорлав не своїм голосом (О. Довженко)
- — О жах! і раптом скрикнув не своїм голосом письменник.— Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура (М. Хвильовий)
в оди́н го́лос.
Одностайно.
Приклади
- [Коваль:] Усі в один голос радять виряджати Степана, не гаячись, і, певно, так воно і повинно бути (М. Кропивницький)
Одночасно, разом.
Приклади
- — Добрий вечір, щедрівники! — привітався Гайдим.— Добрий вечір, Романе Яремовичу! — загукали вони в один голос (І. Цюпа)
- З-поза сусіднього горбка вигулькнуло… два шестирічних шибеники й дзвінко в один голос: — Здрастуйте, діду! (О. Довженко)
- — Дарма, мамо, ми додому хочемо вже,— кажуть в один голос сини (Марко Вовчок)
підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т.ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т.ін.) го́лос.
Починати говорити, висловлювати свої думки.
Приклади
- — А що, коли б узятися за затоплену Карапатівську рудню? — тихо, несміливо підніс голос худий високий дідок (Олесь Досвітній)
- [Сестра Серахвима (піднімає голос до людей):] Чого ви зібрались? (Панас Мирний)
- Ми помітили, що Поля хоче говорити… проте піднести свій голос не наважувалась. Сев її підбадьорив, і вона розповіла свою коротку історію (Ю. Яновський)
Заявляти про себе, про свої права.
Приклади
- — Не диво, що рідний брат гарчить, мов собака з-під ворітні, але щоб наймит підняв голос! (М. Стельмах)
Говорити голосніше ніж звичайно, підвищувати тон, перев. сердячись; сварити кого-небудь, дорікати комусь.
Приклади
- — А на кого ж ці руки від віку робили, гей!.. І баба піднесла голос. В ній закипіло довго стримуване ремство (В. Бабляк)
- — Наберетесь чимало клопоту, поки добудете свою царівну з зачарованого замку… — Чому так? — підняв голос Ломицький (І. Нечуй-Левицький)
- — Але заспокойтесь,— кінчаю я,— я не хочу підносити свого голосу, я сваритися не буду (Ю. Яновський)
- — Цить мені, анахтем! — підіймає голос Дорохтей (М. Стельмах)
Виступати, закликаючи до певних дій, відстоювати кого-, що-небудь.
Приклади
- Мільйони, мільйони, мільйони Підносять голос: За мир! (П. Дорошко)
- Мені доводиться підносити голос на захист балету, як видовища здорового й потрібного (Ю. Яновський)
розпуска́ти / розпусти́ти го́лос чий, розм.
Не стримуючись, дуже голосно, на повну силу кричати, співати, лаятися і т.ін.
Приклади
- Ілько Панасович рукам волі не давав, але голос розпустив… — Та я тебе, вишкребку… (А. Крижанівськи)
- Ще тюпаючи до погреба, вона завела пісню, а як опинилася в його темній самотині, то так розпустила свій голос — аж луна знялася (Панас Мирний)
[і] голо́су не відтя́гне.
Дуже слабий.
Приклади
- Серце Насті розривалося, коли вона дивилася на свою дитину: бліде, голодне й голосу не відтягне (З журналу)
на весь (на по́вний, у по́вний і т.ін.) го́лос.
зі сл. крича́ти, співа́ти і т.ін. Дуже голосно, з усієї сили.
Приклади
- Спохопився я, коли почув, що птахи співають на повний голос (З журналу)
- Васлько почав шморгати носом, потім згадав, що цей дядько придавив йому руку, і заплакав уже на весь голос (П. Панч)
- Співали її всі — й ті, що знали пісню, і ті, що не знали її. На весь голос співали українці (Л. Первомайський)
- Як крикнув десятник на весь голос: На панщину! (Марко Вовчок)
Нічого не приховуючи, усе до кінця, з усією повнотою, переконливістю.
Приклади
- не на по́вний го́лос. Після смерті Драгоманова Кримський написав некролог, в якому гідно відзначив заслуги видатного вченого і публіциста, але з огляду на царську цензуру сказав про це не на повний голос (З журналу)
- [Зіна:] Ви мене і так стільки часу в чорному тілі тримали. Дайте ж мені хоч раз заговорити на повний голос (Т. Фесенко)
го́лос (глас) вола́ючого (вопію́щого) в пусте́лі (в пусти́ні), книжн.
Даремні думки, поклики, що залишаються без відповіді, без уваги.
Приклади
- — Вночі ворота Лаври не гостинні, даремно тут і возвишати глас. Глас вопіющого в пустині, напевно, був чутніший, як у нас (Л. Костенко)
- Я в розпачі кричу: Свисток, усе царство за свисток!. .Але і цей мій розпачливий поклик зостається гласом вопіющого в пустелі… (І. Драч)
- Усього два десятиліття тому голоси прихильників еруптивних процесів на планетах були, так би мовити, голосом волаючого в пустелі (З журналу)
у свиня́чий (у чо́ртів) го́лос.
Дуже пізно, несвоєчасно.
Приклади
- — Це ж родичі посходилися [на толоку], а я в свинячий голос приплентався (Є. Гуцало)
- [Надія:] Якщо хочете, можете збиратися до моря. [Мотря:] Слава богу, додумалися… У чортів голос… [Надія:] Нічого не в чортів. Саме сезон… (З. Мороз)
Голос волаючого у пустелі.
Вислів зустрічається в Старому Заповіті (Ісайя, 40, 3) і Євангелії (Матв., 3, 3).
Вживається у значенні: марний заклик, залишений без уваги й без відповіді, а також одинокий виступ, ніким не підтриманий. Приклади
Вживається у значенні: марний заклик, залишений без уваги й без відповіді, а також одинокий виступ, ніким не підтриманий. Приклади
- Скрізь по цих губерніях перевага була на боці поміщиків, а виборчий голос крестьян справді буде тим «гласом вопіющого в пустині», якого, мабуть, не почують в третій Державній Думі. (С. Петлюра, Про новий виборчий закон)
-
Джонатан:
Послухай же тепер! Нехай мій голос
волаючим не буде у пустині.
Кажу тобі, волаю і благаю:
скорися, Річарде!
(Леся Українка, У пущі) - Вона (Л. Костенко) спробувала було догукатися до совісті своїх колег, нагадавши їм, як чинили в аналогічних ситуаціях справжні письменники-гуманісти В. Короленко, Е. Золя… Але то був саме той «голос», який називають «волаючим у пустелі». (А. Шевченко, Переднє слово до книжки І. Світличного «Жити без чернеток»)
Голос народу — голос Божий.
Вислів походить з поеми Гесіода (VIII—VII ст. до н. е.) «Труди і дні», вірші 763—764. Він був широко відомий уже в епоху античності, а також у Середні віки (наприклад, його цитує Алкуїн, вчений при дворі Карла Великого, VIII ст. н. е.). Латиною — «Vox populi — vox Dei».
У сучасній мові вживається як вияв демократичних переконань. Приклади
У сучасній мові вживається як вияв демократичних переконань. Приклади
- Ох, яка ж вона (тенденція) спокуслива для поета, завжди в глибині душі самотнього (адже — першопрохідця!), та ще й підпоєного народницькими ідеями (народне «ми» конче «святе», і «vox populi» конче «vox Dei»)… (О. Забужко, Література і тоталітаризм)
- Я хіба що, я навпаки. Я зроду. Я мислі зав'язав на три вузли. Я просто так, глас Божий — глас народу. (Л. Костенко, Сніг у Флоренції)
Словник фразеологізмів з походженням, тлумаченням та прикладами вживання
Дивіться також