ШЛЯХТИЧ — ТЛУМАЧЕННЯ
ШЛЯ́ХТИЧ
Особа, що належить до шляхти.
Приклади
- Син убогого шляхтича, новогрудського адвоката, і дочки економа, доброї господині, щирої католички, люблячої матері, Адам [Міцкевич] зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною. (М. Рильський)
- Юзеф Крапивницький, хоч і зубожілий, але родовитий шляхтич, не міг не помітити зухвальства батрака. (С. Чорнобривець)
- – Але ж ви на наймита зовсім не схожі, – сказав я. – Бо я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть. Ми шляхтичі з батьків, з дідів. (І. Нечуй-Левицький)
- * У порівн. Маруся їла як ніколи. Все їй здавалося надзвичайно смачним, опришки так ґречно припрошували, мов які шляхтичі. (Г. Хоткевич)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.