ЧИНШ

Натуральний або грошовий податок, що його сплачували поміщикам або державі особисто вільні селяни та міщани за користування землею у феодальній Європі; оброк. Приклади

[Гаврило:] Прокляте життя! З кожним днем росте і чинш, і панщина, й податки – несила нам їх одбувать. (І. Карпенко-Карий)
Коронний хорунжий, бажаючи доскочити гетьманської булави, не скупився на бенкети, і дозорці не встигали стягати з маєтків чиншів і оренди, щоб задоволити [задовольнити] свого пана грішми. (П. Панч)
Фактично громадськими вважалися землі, що були не тільки в громадському, а й в індивідуальному користуванні, за які громада спільно платила чинш та інші повинності. (із журн.)
На цвинтарі були також дві хатинки, що винаймалися за чинш. (І. Крип'якевич)
Давала чинчу до двора ковбас десятків з три Латину. (І. Котляревський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.