СЯЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Випромінювати рівне, яскраве світло, яскраво світитися (про світила, джерела світла); сія́ти. Приклади

Надворі сонечко сяло. (Г. Квітка-Основ'яненко)
З неба місяць так і сяє; І над водою, і над гаєм, Кругом, як в усі, все мовчить. (Т. Шевченко)
Угорі так яро сяють зорі, ні одна не криється за хмари. (Леся Українка)
– Зробимо в хатці яснеє віконце, Щоб сяло над нами, мов золото, сонце! (М. Рильський)
Андрій лежав і дивився в небо. У небі сяяли мільйони зірок. (О. Довженко)
На палубі ні душі, тільки сяє над нею величезний круглий прожектор. (О. Гончар)
* Образно. Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання Кращої долі, .. той ідеал мені сяяв. (Леся Українка)
Маруся сиділа й мовчала і тільки дивилась в вікно на небо .. А небо мовчало і пишно сяло. (І. Нечуй-Левицький)
В театрі повно; ложі сяють; Партер і крісла, все кипить. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
Палісадник весь сяяв у яскравому світлі. Великі дугові ліхтарі-прожектори світили з горішніх вікон. (Ю. Смолич)
Ложі бенуара, бельетажа й ярусів червоніють оксамитом і сяють електрикою. (Ю. Яновський)

чим і без дод. Блищати, відбиваючи світло, промені. Приклади

Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися [громадилися], де сяли та виблискували церкви золотохресті. (Марко Вовчок)
Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав, і все від нього сяяло, блискотіло. (Н. Кобринська)
Чудотворна ікона сяяла самоцвітами. (О. Донченко)
До обіду корабель неначе вдруге народився: блищав вимитими бортами, сяяв палубою. (Д. Ткач)
Далеко праворуч на захід сяяли під вранішнім сонцем величаві вершини гір. (О. Гончар)
Під його [сонця] скісним промінням золотом сяло жовте листя лип та беріз. (М. Коцюбинський)
На дівчатах аж сяють квітки та стрічки. (І. Нечуй-Левицький)
Яванці – красивий народ, декого з них наче зроблено з золота, тіло так і сяє розкішними золотими фарбами. (Ю. Яновський)
Щоки сяяли рум'янцем, мабуть, вона бігла. (О. Копиленко)
Країна змарніла і впала в скорботу. Тільки природа сяяла безсмертною своєю красою. (О. Довженко)
О пісне, пісне, подруго моя, де б я не був, де б не блукав з тобою, знов Київ сяє гордою красою, – з тобою знов на горах рідних я. (В. Сосюра)

Блищати, світитися, перев. від радості, щастя, вдоволення і т. ін. (про очі). Приклади

Єсть карії очі – як зіроньки сяють. (Т. Шевченко)
Одарка лежить, зложила руки під голівку, бліда-бліда, тільки очі їй сяють. (Марко Вовчок)
Очі в його так радісно сяли, що аж Денис та Настуся це примітили. (І. Нечуй-Левицький)
– Розкладай вогонь, – весело потер руками Тимко. Очі в нього сяяли, голос ламався, як крихкий лід на морозі. (Григорій Тютюнник)
Очі їхні сяяли захватом зустрічі, вони не почували ні холоду, ні голоду. (Ю. Яновський)
Вона сяла уся привітно, як сонце, коли нагнулась над ним з турботним питанням. (М. Коцюбинський)
Коли міна вибухала в самій [ворожій] траншеї, сповнюючи її димом, обличчя в Брянського сяяло від вдоволення. (О. Гончар)
Смагляве личко сяяло від щастя. (М. Рильський)
Від білосніжного палацу до економії мчить управитель. Він такий мокрий, наче його хто викрутив, але обличчя сяє широкою усмішкою. (М. Стельмах)
Обізвався Коростильов, і маленькі очі його радісно заблищали, а личко сяяло як у гостях або на іменинах. (Григорій Тютюнник)
Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки; Одні уважно, пильно вислухають, У других в очах тиха мрія сяє. (Леся Українка)
Знаю, довго будуть народи обмацувати нашу зброю, лічити наші рани, сяяти вдячністю чи заклякати з ненависті. (О. Довженко)

СЯ́ЯТИ