СВІТИТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Давати світло; горіти. Приклади

Світло у хаті світилося. (Марко Вовчок)
У Підпари під образами світилась лампадка. (М. Коцюбинський)
На вулицях уже світилися лампи. (О. Маковей)
Яскраво світилося вікно в квартирі Стародуба. (Л. Дмитерко)
В Бобрику вже спали, ніде не світилось... (М. Коцюбинський)
В хаті Кочубея світилось. (О. Донченко)
– Огонь! – скомандував сам собі Денис. – Перша міна посунулася в ствол. Били, поки розпечена труба починала світитися в темноті. (О. Гончар)
На небі світилися зірки, так само як і вчора, і позавчора. (А. Хижняк)
Світні бактерії під дією ультразвуку втрачають властивість світитися. (з наук.-попул. літ.)

Сяяти, блищати, відбиваючи світло, промені; виблискувати. Приклади

Палац той був кришталевий, з срібними банями й світився на сонці так, що аж засліплював очі. (І. Нечуй-Левицький)
Гаряче світилися добре надраєні мідні поручні, ручки, панелі. (В. Кучер)
Роса світилася на свіжім бур'яні. (М. Рильський)

Виднітися, виділятися своїм світлим, білим кольором. Приклади

Невеличка хата насилу світилась білими стінами через густий рядок верб. (І. Нечуй-Левицький)
За містом холодною білиною світився степ. (Яків Баш)
Пітьма стояла непроглядна, і лише білі стрілки беріз невиразно світилися в ній. (О. Гончар)
Худий, аж ребра світяться. (Номис)
За ті гроші, що за порося взяв, мені на юпочку набрав, собі жилетку справив .. – от наше тіло й не світиться. (Ганна Барвінок)
У чорній дірі стирчали голі крокви; стіни були геть оббиті дощами, в них світилися діри. (Ю. Мокрієв)
На розпухлих губах засохла кров, під очима світились синці. (М. Стельмах)
Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті. (М. Коцюбинський)
Через обдерту покрівлю вже світились крокви та лати, неначе ребра, на котрих пообпадала шкура. (І. Нечуй-Левицький)
З худих плечей звисає лахміття, і крізь нього на животі світиться голе смуглясте тіло. (Ю. Смолич)

Пропускати світло крізь себе; просвічуватися. Приклади

Сукно світилося проти вікна наскрізь, так що було видно кожну нитку. (І. Нечуй-Левицький)
Ліси наче світилися наскрізь. Контури кожного дерева, кожної скелі були напрочуд виразні, як у панорамі бінокля. (О. Гончар)
Ліс на протилежному боці Дніпра світився прозорістю, гублячи останній лист. (О. Донченко)
Вона змарніла за цей час. Бліде обличчя ще побілішало, здавалося, аж світилося наскрізь під чорним волоссям. (Б. Грінченко)
Данило аж схуд від хвилювання. Тося і зовсім світилася від блідості. (Ю. Смолич)

перен. Блищати, сяяти (про очі); освітлюватися щастям, радістю (про обличчя). Приклади

Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. (І. Нечуй-Левицький)
У хлопця задиркувато світилися очі. (Л. Дмитерко)
Все його обличчя світилося. (О. Донченко)
Блискучі, чорні очі Замфірові .. так і світяться задоволенням. (М. Коцюбинський)
Її обличчя осявала сонячна посмішка. Воно світилося щастям. (С. Журахович)
Мічурін почав сходити з помосту до народу .. Він весь світився радістю. (О. Довженко)
Панас Кандзюба світився. – Озуєм, Андрію, пана у постоли! – Аякже!.. (М. Коцюбинський)
Лукія світилася вся, слухаючи дивну розповідь старости. (К. Гордієнко)
В поетових очах світилось і співчуття і жаль до неї. (Леся Українка)
В його очах світилася дика радість. (Григорій Тютюнник)

СВІТИ́ТИСЯ