РОЗПАНАХУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
РОЗПАНА́ХУВАТИ
що.
Різким рухом, з силою рвати що-небудь; розривати, роздирати.
Приклади
- [Роман:] Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли. (І. Карпенко-Карий)
- Василько лазив на дерево і розпанахав штани. (О. Гуреїв)
- * Образно. Ось шкваркнуло... вогняна стріла розпанахує небо... (Панас Мирний)
- – А це міна як бахне, так і розпанахало на мені всю гімнастьорку [гімнастерку]. (П. Панч)
- – На ножа! розпанахай мені груди, виріж моє серце. (І. Нечуй-Левицький)
- – Прикажчик як оперіщив гарапником через голову, так і розпанахав спину... (В. Винниченко)
- – Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав. (Ю. Збанацький)
- [Зінька:] Учора кинулася на мене ряба корова і мало-мало не розпанахала мене. (М. Кропивницький)
що.
Різким рухом розчиняти, розкривати що-небудь.
Приклади
- Розпанахати вікно.
- Задзвеніли шаблюки, з грюком розпанахало двері... (М. Хвильовий)
- Вона встала. Розпанахала на грудях жакетку. (Я. Гримайло)
перен.
Раптово порушувати (тишу, спокій).
Приклади
- За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням, грім розпанахує тишу. (О. Довженко)
- Йому боляче зробилося, що не може взяти скрипку й розпанахати передвечірній спокій вулиці. (Іван Ле)
- Хвилини очікування були неймовірно довгі. Раптом гулко розпанахало тишу. (О. Десняк)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.