РОЗКИСАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
РОЗКИСА́ТИ
Під дією води, вологи або тепла ставати м'яким, грузьким, перетворюватися на кисіль, місиво.
Приклади
- Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала. (К. Гордієнко)
- Бігти туди треба було через легку трясовину, яка після дощу ще більше розкисла. (М. Хвильовий)
- Після щедрих дощів дороги розкисли. (П. Кочура)
- Коли нарешті Ігор добився до озера, він був уже босоніж, бо сандалики розкисли, і їх довелося покинути. (О. Донченко)
перен., розм.
Внаслідок чого-небудь набувати розслабленого стану, ставати млявим.
Приклади
- [Коваль:] Не та вже моя сила, зовсім розкис... втомився... (М. Кропивницький)
- Елеонора Степанівна кепкувала з нього: – Ех ти, стара шкапина! Випив – і вже розкис. (Ю. Збанацький)
- У кімнаті було душно, Ігор Пантелійович зовсім розкис. (Л. Дмитерко)
- Ольга Коршунова стояла в шерензі, бліда, зосереджена, сповнена єдиного бажання не дати собі розкиснути, а, навпаки, підтягнутися й працювати на повну силу. (В. Собко)
- – Лопух ти, – сказала Віолета. – Квашня! Розкис перед красивим личком. Бачиш здобич, хапай її. (О. Бердник)
- Тільки не дозволяти собі зайвих думок. Так можна розкиснути. (В. Дрозд)
- На очі наверталися сльози, але трималась [Леся], не плакала: адже соромно розкисати в години скрути. (М. Олійник)
- Макар Іванович цілком розкис. Він дякував за честь, запевняв у свому патріотизмі. (М. Коцюбинський)
- Стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою. “Ну, так я зовсім розкисну, – усміхнувся Дорош. – Мені потрібне тверде серце”. (Григорій Тютюнник)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.