ПРИКИДАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ПРИКИДА́ТИ

Кидаючи, додавати чого-небудь. Приклади

Гей, браття опришки, долийте горівки, До ватри прикиньте ще дров. (М. Устиянович)

розм. Давати що-небудь на додаток до того, що віддається або продається. Приклади

– До городів я прикидав ще сотню рублів – не брали? .. Подавай назад городи! (Панас Мирний)
– Дає [новий хазяїн] донесхочу пійла [собакам] з обметиці та висівок, та ще й на другу потраву прикидає по шматочку м'яса. (І. Нечуй-Левицький)
– Чого ж то так? – спитав неприхильно Денис. – І гроші йому позич, та ще й бариша з свого заробітку прикинь! (Б. Грінченко)
– А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? – Коли ви на них ласі – дамо! – Давайте! – сміється Дорохтей. – А до них ще прикиньте пару воликів. (М. Стельмах)
– Хто його знає... коли б часом громада не передумала, – прикинула Прокоповичка. (І. Нечуй-Левицький)

розм. Те саме, що накида́ти² 3. Приклади

Так він-то позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдата [солдата] .. “А буде яка хвальш [фальш], прикину, – каже, – тобі”. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Отак людям купувати! .. Я набрала, а вона й не схотіла брати, а мені прикинула: не таке каже. (Сл. Б. Грінченка)
Син його Яків, в якого померла дружина, прикинув йому малого онука і цілими днями пропадав то в кузні, де працював молотобойцем. (Л. Первомайський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ПРИКИДА́ТИ

Кидаючи що-небудь, покривати когось, щось. Приклади

Єрмілов тепер знадвору закриває вихід, прикидає дошку снігом. (Я. Гримайло)
Когут важко зітхнув, накрив яму лядою, прикидав соломою, гноєм і, сторожко озираючись, пішов до хати. (І. Цюпа)
Хтось приготував собі місце для сну, намостив під кущем тонкого гілля і прикидав його травою й листям. (Л. Первомайський)
Землею прикидало нас, як мерців, передчасно. (Л. Первомайський)
Гузириха боялася, щоб сніг не прикидав картоплі, й спішила її викопати. (С. Чорнобривець)
– Стала я відмагатися, а він і слухати не хоче, вже тягне з зятем лантухи десь із-за хліва. “Оце, каже, прикидай, хай перележить. Мірчуком не зобиджу, знаю, що в тебе тепер їдаком у хаті прибавилось”. (О. Гончар)
Становив Мартин хату довго, дуже довго, – аж три-чотири літа: одного літа присохи постановив, крокви положив, стіни заплів, прикидав на зиму так-сяк соломою. (Грицько Григоренко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ПРИКИДА́ТИ

Зважуючи, міряючи, підраховуючи, визначати кількість чого-небудь. Приклади

Питаю: “Може ще хоч з п'ятачок треба доплатити, бо пані усе життє [життя] наше посписувала, то воно важкувате”. Прикине на вагу поштмейстер: “Нічого, бабусю, більше не треба!”. (Ганна Барвінок)
– А сідай, товаришу рахівник, до столу, та прикинемо на папері, що ми маємо. (І. Цюпа)
Снайпер прикидає віддаль повнолицього місяця від землі. (М. Стельмах)
Обходив він усі поля вподовж і впоперек, переміряв ступенями усі ниви, від межі до межі – все прикидав, де його нива, але не знайшов. (з казки)
Він походив по прогонах, подивився на роботу формувальних машин, прикинув, як це буде виходити, коли формувати на них частини статора. (В. Собко)
Раніше закрійник на першій примірці прикидав, на другій уточнював, підганяв, а тут одразу ж точний крій. (з газ.)
– Я з охотою супроводжу вас, товаришу Мухтаров, до Уч-Каргала, де ми разом і зможемо прикинути варіанти місця будівельної контори, – запропонував Преображенський. (Іван Ле)
Вона перебирала в пам'яті усіх парубків села – і багатих, і середніх, і навіть бідних, хоч довше зупинялась на багатих. Міркувала, прикидала, і все сподівалася. (М. Коцюбинський)
Сахно заздро поглянула на дідугана і, хоч була й сама щира спортсменка не з останніх, прикинула, що на кулаки вона з ним не визвалася б. (Ю. Смолич)
– Ми там уже й між собою прикинули, що добре було б виступити тобі, жінці, за всіх за нас слово сказати. (О. Гончар)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ПРИКИ́ДАТИ

Див. прикида́ти¹.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах