ПРАВОЧИН — ТЛУМАЧЕННЯ
ПРАВОЧИ́Н
Дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Приклади
- Обіг майнових благ у суспільстві супроводжується зміною власників. Чи не найчастіше право власності переходить від одних осіб до інших на підставі договору (правочину). (з навч. літ.)
- При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. (з мови документів)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.