ПОСМІХАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОСМІХА́ТИСЯ
Посмішкою виражати свої почуття або ставлення до кого-, чого-небудь (перев. з відтінком іронії, глузування, кепкування тощо).
Приклади
- Пан сидів мовчки – і люди нічого. Ходили в поле, жали свій хліб і посміхались злорадо, коли панський економ з нічим повертався з сусідніх сіл. (М. Коцюбинський)
- Варвара Павлівна слухала свого співбесідника і скептично посміхалася. (В. Собко)
- [Килина (злісно посміхнувшись):] Ти не знаєш, то, може, я що знаю. (Леся Українка)
- – Ну, вже й заводи! – посміхнувся Груздьов. – Заводи з дерев'яними насосами! – .. Насоси часів Івана Грозного... (О. Донченко)
- Дома не мають нічого проти моєї прогулянки з нашим постояльцем. Трохи посміхаються, що йому забаглося якраз мого товариства. (Ірина Вільде)
- Сам посміхається [Данило] з себе: для чого він забігає наперед? Мабуть, це звичка мужчин так бачити красу. (М. Стельмах)
Те саме, що усміха́тися 1.
Приклади
- – Я роду козачого, – усе тоді йому розказав. Він слухав, .. посміхався, дивувався. (Марко Вовчок)
- Лелеки мостили на колесі гніздо. Партизани спостерігали їхню роботу і радісно посміхались. (Ю. Збанацький)
- Вона дивилася на нього секунду-дві, і губи її, висохлі на вітрі, потріскалися, тому їй було боляче посміхатися, але вона усміхалась. (Григорій Тютюнник)
- Коли вперше дитя посміхнулося, це стало подією, сенсацією на весь полігон. (О. Гончар)
- * Образно. Раптом сонце вдарило поверх хмари в гребінь гори, де миттю засяяла мокра трава, заблищали вікна будинків, посміхнулося голубе вимите небо. (Ю. Яновський)
- Гнат ще з порога посміхнувся Левкові, залюбувався його повільною постаттю. (М. Стельмах)
- А оце був поїхав [тато] на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля. (М. Стельмах)
- Суворий стояв посеред кімнати. Його висхле довге обличчя, що довшало від чотирикутної борідки, посміхалося. (Олесь Досвітній)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.