ПОВИВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Обплітати, обвивати чим-небудь щось або що-небудь навколо чогось. Приклади

[Галя:] Колись учених вінками квітчали, – от і ми твою голову, Петре, повили. (Панас Мирний)
Зневажають подруженьки Подругу свою, Зневажають червоную Калину мою. Повий мою головоньку, Росою умий. І вітами широкими Од сонця закрий. (Т. Шевченко)
Чомусь учора і сьогодні думав Уперто я та невідступно, друже, Про молоді берези свіжовмиті, Коли їх перша зелень повила. (М. Рильський)
Та повий тонким серпанком постать любу чарівниці. (Леся Українка)
Усе снігами повило. (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна)
Синє вбрання повило її під саме підборіддя й надавало вигляду молоденької школярки. (Олесь Досвітній)
[Мальванов:] Ходім, я вас однесу. (Бере Любушу на руки і несе до її кімнати). [Любуша (схлипуючи, повиває його шию руками)]. (І. Кочерга)

Оточувати кругом, з усіх боків. Приклади

Обплітати, покривати собою (про рослини). Приклади

Кучері топольові, срібненькі, підіймаються вгору; інші, чорні, позвисали над клунями; ще інші, вишневі, сливові, повивають хати. (А. Тесленко)
Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку. (Ю. Смолич)

Огортати, затягувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.); оповивати. Приклади

І як туман хвилястими клубками І воду скрізь, і землю повивав, І світ увесь з землею й з небесами, Здавалося, в тумані потопав. (Б. Грінченко)
Блакитна імла далини повила далекі села, гори, садки. (М. Коцюбинський)
* Образно. Лагідні очі його повивав сум. (А. Шиян)
І вершники помчали, полетіли, І хвилями золоченого пилу Широку площу раптом повили. (М. Рильський)
Крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій, Він хмарою повив і врятував мене. (М. Зеров)
Сівши біля вікна, закохані дуже добре могли бачити одне одного, бо місячний світ не тільки їх повивав, але й заливав усю хату. (Б. Грінченко)
Густий ліс поступово повивала нічна темрява. (Я. Качура)
Тиша повивала весь санаторій. (Ю. Яновський)
Присмерк уже повив вулицю. (Ю. Шовкопляс)
Дуб холодком повільним повива... (Є. Плужник)

перен. Повільно охоплювати, заполонювати (про почуття, фізичний стан і т. ін.). Приклади

У голосі її почулися сльози, журба; повивали вони хату й Христю. (Панас Мирний)
Сон, нарешті, здолав мене. Солодке, глибоке, безмежне потерпання – воно вже повивало мене цілого. (Ю. Смолич)
Як казку, .. викладав він спогади про своє життя, повиваючи їх тихим смутком. (С. Васильченко)
[Настя:] І думки, тяжкі, незнайомі, Сумотою душу повили. (М. Кропивницький)

Загортати повивачем, пелюшкою (немовля). Приклади

– Коли я пішов на війну, тебе в пелюшки повивали; повернувся додому, а ти ось який. (М. Томчаній)
Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила. (Т. Шевченко)
Потім дружина знову сповивала Оксану, Оксана зчинила крик, бо дуже не любила, коли її повивали. (В. Дрозд)
[М а р т а:] Сину мій, сину єдиний! Чи на те ж я тебе повила, щоб так рано втеряти [втратити]..? (М. Кропивницький)

розм. Те саме, що завива́ти². Приклади

ПОВИВА́ТИ