НАРУЧНИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ
НАРУ́ЧНИКИ ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.).
З'єднані ланцюжком металеві кільця, які вдягають на руки заарештованим; кайданки.
Приклади
- В заарештованого перев'язана голова, руки його зчеплені наручниками. (Я. Галан)
- Схопив [обер-лейтенант] Володю за ліву руку – защебнув на ній один наручник. (В. Малик)
- Солод .. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники. (М. Руденко)
- На мене надягли наручники і вивели в коридор, де вже перебували інші заарештовані пілоти. (О. Авраменко, В. Авраменко)
- Зінька крикнула щось і пручнулася .. Та не вирватись їй, бо руки, як залізні наручники, її руки здавили. (А. Головко)
НАРУ́ЧНИК
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.