НАМОВЛЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАМОВЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., НАМО́ВИТИ, влю, виш; мн. намо́влять; док.

кого і без прям. дод. Переконувати кого-небудь у чомусь, умовляти кого-небудь робити щось. Приклади

Староста з старшиною навіть у волость кликали деяких батьків і намовляли їх забрати своїх дітей зо школи. (Б. Грінченко)
Гринько проводжав Варвару і безперестанку намовляв її, аби ішла за нього заміж. (Л. Мартович)
З тим вернулись вірні слуги До Бертольда і сказали: – Так і так, поет відмовив, Ми даремне намовляли [його].... (Леся Українка)
Жалкую, що не намовив тебе їхати зо мною. (М. Коцюбинський)
Увечері отець Сидір сам прийшов до діда Олофіра .. Мовляв, намовте вашу приймачку співати в хорі. Намовляти довго не довелося. (О. Донченко)

до чого. Схиляти, навертати кого-небудь до чогось. Приклади

[Гільзе:] То се ти чоловіка свого до гріха та до нечесті намовляєш?! (Леся Українка)
– Так, він намовляє його до всього злого! – відповів Івоніка зажурено. (О. Кобилянська)
– Не слід мені було кидати тебе .. Слід було .. знайти щось спільне у нашому житті, намовити до чогось гарного. (Д. Бедзик)

Підмовляти, підбурювати кого-небудь зробити, здійснити щось. Приклади

Розказав [Чіпка], як Дмитренко намовляв перед виборами людей у Пісках; розказав, як крутив уса на виборах. (Панас Мирний)
Коли хто намовляє своїх товаришів до якого іншого видавництва, то се вже виходить “моральна тиранія”. (Леся Українка)
Микола замість панського лану вийшов на своє поле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє жито. (І. Нечуй-Левицький)
Вінцусиха, як в'юн, так і крутилася біля Марії, щоб вивідати, де ми лісу на хату взяли, може, з цікавості, а може, й Худик намовив.... (І. Муратов)

на кого і без дод. Наговорювати, зводити наклеп на кого-, що-небудь. Приклади

Тракторист Сень бачить нікчемні витівки недругів, що із заздрості намовляють на Марка. (К. Гордієнко)
– Не вірю. Намовляєш на себе, – майже лагідно промовив Кас-Бос. (І. Росоховатський)
– Тихо! – засичав Ярослав. – Що варнякаєш? П'яний чи біси в тебе вселилися? Що мелеш? Чи відаєш, на кого намовляєш? (П. Загребельний)

що, на кого – що, розм. Нашіптуючи заклинання, накликати на когось що-небудь. Приклади

Ой, я не з тим прийшла сюда [сюди], Щоб намовлять з води на парубка невзгоду [лихо]! (П. Гулак-Артемовський)
Особливо хвацьким було одне закляття на дев'яти мовах, що його я намовляв упродовж півгодини. (О. Авраменко, В. Авраменко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.