НАКУРЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАКУ́РЮВАТИ юю, юєш, недок., НАКУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док.

Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. Приклади

Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті. (М. Коцюбинський)
Вони посідали біля відчинених дверцят грубки, щоб не накурювати в тісній кімнаті. (А. Головко)
– Та й накурили ж ми в тій хаті. – Ніби архієрей у церкві накадив. (Б. Лепкий)

Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким-небудь ароматним димом, запахом. Приклади

Накурював [ієромонах] ладаном, що аж запорожці мовби стояли не на землі, а плавали в хмарах. (Ю. Мушкетик)
І сіркою хлів накуривши, Без крику крадуть слимаки Гусей, качок, курей, індиків. (І. Котляревський)
Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося. (Г. Квітка-Основ'яненко)

чого. Курінням, перегоном приготовляти що-небудь у якійсь кількості. Приклади

Наш пан ся журит [журиться], як пива накурити, женчиків напоїти. (Сл. Б. Грінченка)
– Щоб ніхто з вас більше ні горілки не курив, ні шинкував! Ви мої – й шинок буде мій. Ось вам Лейба й горілки накурить. (Панас Мирний)

Піднімати, збивати куряву, пил; курити, пилити. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.