НАДІВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що. Одягати на себе або на когось одяг, взуття, головний убір. Приклади

А в неділеньку святую Мундир надіває [Максим]. (Т. Шевченко)
Я вже його [плаття] надівала разів зо два, дуже добре вийшло. (Леся Українка)
Надівав батькові чоботи, мати підперізувала якимсь обривком, і я човгав собі. (О. Ковінька)
Я надіваю картузик, обертаюсь і клацаю клямкою. (М. Стельмах)
Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав'язалась гарною новою хусткою. (І. Нечуй-Левицький)
– Холодно, Ліко, надінь моє пальто, – говорить Іван, сидячи біля неї. – Вогко, застудишся.... (В. Винниченко)
Зовсім не квапливими рухами він скинув піжаму, надів шкарпетки, черевики, штани. (Ю. Шовкопляс)
– Хто ж має стати тепер вождем сколотського народу?.. Хто має право надіти цей золотий шолом, ознаку влади й пошани?... (В. Владко)

Надягати маску, окуляри, прикраси і т. ін. Приклади

Надіває [Храпко] окуляри, бере перо, папір, примощується писати. (Панас Мирний)
[Козак:] Вона .. дала Мені оцей пакуночок, казала Ясновельможному віддать до рук .. [Мазепа (розгортає пакунок):] А! (Вийма персня, надіва його на палець). (Л. Старицька-Черняхівська)
Чому він вимагає, щоб ці коштовні і дуже часто вульгарні дрібнички – всілякі браслети, кольє, персні – вона обов'язково надівала, коли вони виходять удвох?... (М. Дашкієв)
Щось згадавши, він витяг з кишені маленький ручний годинник і подав його Вальтеру. – Надіньте. (В. Собко)
Його [професора] погляд спинився на хінських та гіндуських [індуських] божествах .. – .. Ці ідоли надівають личини мрій, безумних солодких поривів і бунтують нашу кров, що повинна спокійно живити мозок. (В. Підмогильний)
– Надівають [дівчата] захисну машкару, щоб ви, чоловіки, не поранили їх. Ви добираєтесь до серця, щоб одразу... осідлати його.... (О. Бердник)

на що. Натягати (див. натяга́ти¹ 1), насувати щось на який-небудь предмет. Приклади

На постіль надівають од москитів велику сітку, і добре спиться, бо не душно і ніщо не кусає. (М. Коцюбинський)

на кого – що і без дод. Приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до кого-, чого-небудь. Приклади

Коли корова, не надівай сідла. (приказка)
Гордій, зашморгнувши торбу, став надівати її з грішми на плече. (Т. Осьмачка)
Маленька дівоча рука один по одному бере з кошика легкі алюмінієві персні, надіває на пташину ніжку, ловкенько пристібує на ній – як амулет, як знак спілки людини і птаха... Лети! (О. Гончар)
– Дівчинонько-рибчинонько! Виводь мені коня мого. Коня мого, козацького. Надінь збрую із цвяхами. Із цвяхами, із бляхами. (Я. Щоголів)
Я знайшов щось подібне до рятувального пояса й надів його на дівчину. Вона плигнула за борт. (Ю. Яновський)
– Кого ж ви стережете? – Кажуть, якесь велике цабе... Бо добрячі на нього кайдани наділи! (В. Малик)

кого, що і без прям. дод. Щільно вставляти, закріплювати, насаджувати на що-небудь. Приклади

– Як ото на рибу червачка на гачок надівають, так оце й нашого брата – волею приманюють. Я .. і досі кріпак. (Г. Хоткевич)
Вона [рушниця] була така старовинна, що її курок мисливець носив завжди в кишені і надівав його куди слід вже перед самим пострілом. (О. Довженко)
– Уже й вирушаю. Зайшов попрощатися. – Жаль, – сказав Сиріл, спритно надіваючи кружальце лимона на стінку склянки. (В. Шкляр)
Бандаж надівають на частини машин для зміцнення їх або подовження терміну служби. (з навч. літ.)
– Треба двоє звичайних коліс .. надіти на довгу вісь з двох боків. (Іван Ле)

НАДІВА́ТИ а́ю, а́єш, недок., НАДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док.