НАВІДНИК — ТЛУМАЧЕННЯ
НАВІДНИ́К а́, ч.
Боєць, який наводить гармату, міномет і т. ін. на ціль.
Приклади
- Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку. (О. Довженко)
- Помахавши кулаками вслід гуркотові, навідник облишив зенітку. (І. Багряний)
- Навідник гармати Яков Кольчак одбив атаку десяти танків. (С. Скляренко)
- Черниш залишив біля мінометів самих тільки навідників, а решту бійців роти повів на підмогу піхотинцям. (О. Гончар)
розм.
Член банди злочинців, який наводить (у 1 знач.), спрямовує їх на місце, де можна здійснити крадіжку, пограбування і т. ін.
Приклади
- Усе б, можливо, обійшлося, аби не навідники, котрі сплутали просту ощадкасу з касою, що обслуговувала якихось дуже наворочених бобрів [нуворишів]. (О. Ульяненко)
Робітник, який наводить мости, переправи і т. ін.
Приклади
- Навідники швидко змонтували для переїзду через річку понтонний міст. (із журн.)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.