МЕЧНИК — ТЛУМАЧЕННЯ
МЕ́ЧНИК а, ч., іст.
Воїн, озброєний мечем.
Приклади
- Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі. (М. Бажан)
- За дружинниками стояли рядами мечники і лучники – піше військо. (А. Хижняк)
- Потім вишикувалися мечники, а за ними – у три ряди – стрільці. (В. Малик)
У Київській Русі в ІХ–ХІІ ст. – молодший дружинник (у 2 знач.), який виконував деякі судові функції.
Приклади
- Справді-бо, сонмище його нових людей було ненаситне. І звідки вони наповзли – оті конюші, стременні, чашники, стольники, постельничі, мечники, огнищани!... (Р. Іванченко)
- Між боротьбою та навкулачними боями була перерва, бо радились між собою староста, його помічники та мечник Верхнього Міста. (Ю. Логвин)
- Народ кинувся грабити зненавидженого тивуна Ретшу, а вслід за ним і судових урядовців (мечників). (з наук.-попул. літ.)
У Речі Посполитій – особа з почту короля або великого князя, що під час урочистих церемоній несла перед ним меч, а також здійснювала військове судочинство; з ХVІІ ст. – почесний шляхетський титул.
Приклади
- Всі побачили стару жінку з владним різьбленим обличчям у смарагдовій діадемі. – Хто це? – спитала у подруги Катажина. – Дружина коронного мечника Мантшиковського. (В. Єшкілєв)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.