ЛЮДЦІ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛЮДЦІ́ і́в, мн.

зневажл. Недостойні люди. Приклади

Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать. (П. Гулак-Артемовський)
Як до царської походної [похідної] канцелярії, так і до гетьманської підходили людці, ласі на отсі левадки, нивки, гайки, на ставки й млинки, а то й на готовий гріш, впевняли гетьмана в своїй вірності непорушливій. (Б. Лепкий)
Зрадник не просто себе ганьбив, а ганьбив честь свого роду і племені. Тож пощади до таких людців не було – честю всі вміли дорожити. (В. Чемерис)
– Гнилих людців тепер повно. Та й раніше їх було чимало. (А. Кокотюха)

заст., діал. Люди (у 1 знач.). Приклади

[Явдоха:] Позаторік сватали мене аж тричі, і гарні людці. (М. Кропивницький)
Схимник на грошенята показує їй. – Спасибо, батюшечко, – бабуся йому, – у мене є трішечки, – позичили людці. (А. Тесленко)
Під однією копицею скошеного жита сплять троє людців – один чоловік і дві жінки. (Грицько Григоренко)
Богоматір із дитям – такими печальними очима на нас зирить. Ну, думаю, сяя помогла б людцям. (В. Дрозд)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.