ЛОБУР — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЛО́БУР я, ч., зневажл.

Бездіяльна й ледача людина. Приклади

– Це ж ті бієвські лобурі, що старців по ярмарках водять! (І. Нечуй-Левицький)
Чоловік, в куцім чорнім убранні і білім циліндрі, зігнувшися в дві погибелі, силкувався вирватися з рук цілої купи вуличних лобурів. (І. Франко)
Та Володько, Богу дякувати, лобур з головою видався, берегтися воно, хоч мале і зацяпане, потрапить. (У. Самчук)
– Чув я, що в тебе, окрім синів, ще й дочка є, Туре, – чом би нам і не породичатися? Я буду радий, якщо ожениш у себе цього лобуря, а то зовсім від рук відбивається хлопець!... (В. Малик)

Уживається як лайливе слово. Приклади

– Що ти вдієш із таким .. лобурем, таким харцизякою! (С. Васильченко)
– Чорти нехрещені! Лобурі дурні! Байстрюки! – люто затупотів ногами, неначе затанцював Сафрон. (М. Стельмах)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.