КОМУ — ТЛУМАЧЕННЯ

ХТО

пит. Означає питання: яка людина (істота)?. Приклади
  • – Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний)
  • [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Я. Мамонтов)
  • [Костомаров:] А глянь, Данило, в чім там річ? [Мордовець (крізь шибку вдивляючись):] Якийсь мужчина, а хто не розберу. (П. Тичина)
  • – Стій! Хто йде!? – лунає з-за дерева різкий окрик. (М. Стельмах)
  • У хаті світиться запізно. Хто там не спить? Хто там живе? (П. Воронько)
  • Ну хто не скаже вам хоч дещо На тему – про сварливу тещу? (Л. Дмитерко)
  • Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді... (О. Гончар)
  • Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю. (Т. Шевченко)
  • Молдувани обурились. Хто має право рубати їх виноградники? (М. Коцюбинський)
  • Ото була історія! Наш пан господар ходили на масницю – у маскарад! Хто б сподівався? (Леся Українка)
відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними словами той, то в головному реченні); людина (істота), яка... Приклади
  • Хто людям добра бажає, той і собі має. (прислів'я)
  • Під шляхтичами од натовпу провалився міст на Случі. І багато панів шубовснуло шкереберть у воду й потонуло в Случі. Хто виліз з води, тікав далі. (І. Нечуй-Левицький)
  • Земля для того, хто коло неї ходить... (М. Коцюбинський)
  • Та й не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов. І жодної не назову своєю: Хто раз кохав, не покохає знов. (М. Зеров)
  • Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг, хто відбиває навалу залізну там, на фронтах. (В. Сосюра)
  • – Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, – долітали слова Тараса. (О. Довженко)
  • – І навіть якби ти сказав, що не любиш, – пробач мені, я й тоді не повірила б... Бо то ж страшно. Бо хто розучився матір любити, то вже, вважай, пропащий. (О. Гончар)
  • Люди, хто знав, мовчать та примічають. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук – живий люд! А тут, хто й стрінеться – понурий, неговіркий. (Марко Вовчок)
  • Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем! (М. Рильський)
  • – А ось і про нас, – сказав Давид, – пишуть у газеті, щоб не ми тільки знали, а всі, хто читає, вся Україна. (А. Головко)
  • – Хай милує бог кожного, хто надовго оселиться в цьому клятому місці. (Ю. Смолич)
Уживається із вказівним або окремим значенням (також з частками он, ось, от); який, той, цей. Приклади
  • Хто, кажуть, до кого, – ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли. (П. Гулак-Артемовський)
  • Осідлані коні, вороні готові. Куди-то поїдуть? кого повезуть? Он кого, дивіться. (Т. Шевченко)
  • Коло криниці .. рідко хто вважав на поважного, тихого хлопчика. (Марко Вовчок)
  • – Де ж Жан? Покличте Жана... – звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович. (М. Коцюбинський)
  • Ні в кого й думки не було сісти за роботу. (І. Нечуй-Левицький)
  • Мати веселиться дітьми. Як сказано: в кого сім – тому доля всім! (К. Гордієнко)
  • Вони [брати] чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився. (М. Стельмах)
  • А те, що Оксана Кульбачка посадила, –росте, дай бог! Ось у кого нам треба вчитись... (О. Гончар)
  • Коли отець наш милосердний кого з нас покличе, проводжай з жалем, та без укору. (Г. Квітка-Основ'яненко)
  • Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом. (Леся Українка)
  • Селяни стиха гомоніли проміж себе, хто дрімав. (А. Головко)
Уживається з розділовим значенням – при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) – друга (людина), ті – інші (про людей, істот). Приклади
  • Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал .. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов. (І. Котляревський)
  • Та як ушкварили – ой, лишенько моє! Хто в ліс, мовляли, хто по дрова, Аж на ввесь гай луна гуде! (Л. Глібов)
  • [Єпископ:] Хто такії ми, щоб волю божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути? (Леся Українка)
  • Кипить робота. Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись. (О. Гончар)
  • Чи й вигадати іграшку яку, чи повести куди – уже хто-хто, а Карпо і дідька не злякається, поведе. (Панас Мирний)
  • Кому-кому, а куцому зась. (прислів'я)
  • – Пистино Іванівно! – тихо сказав він. – Кому-кому, а вам – гріх! Ви вірите, що брешуть люди? (Панас Мирний)
  • – Хто б, хто гарчав, А ти б мовчав, – Одрізала йому Хмелина. (Л. Глібов)
  • Хто вже хто, а він добре розуміється на такій тонкій справі, як фотопортрет. (Л. Первомайський)
Уживається із значенням неозначеності хто-небудь, яка-небудь людина, істота; хтось. Приклади
  • От вони й стали розпитувать людей, чи нема у кого якої роботи. (О. Стороженко)
  • Його неначе хто руками здушив за горло і не давав дихати. (І. Нечуй-Левицький)
  • – Ти – Чепіга, а не Чіпка, – крикне хто з середини – і вскубне Чіпку... (Панас Мирний)
  • А я знаєте, як-єм це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив. (Л. Мартович)
  • Як впаду і скажу, що не маю снаги, – Чи хто буде мене рятувати, Як почнуть кепкувать з мене злі вороги – Чи хто буде і з них кепкувати? (М. Рильський)
  • “Чи то ж є хто зараз там?” – неспокійно думав Бондаренко, піднімаючись сходами на другий поверх. (А. Головко)
  • – То чого ж ти все-таки втік? Покривдив хто чи сумно стало? (О. Гончар)
  • – А він тоді й питає: – Може, хто добавки хоче? (Григорій Тютюнник)
  • Благослови господь: се хоч кому пара. (Ганна Барвінок)
  • Не знати хто, як і звідки дістав такі вісті – нібито в місті щось страшне діється зараз, такий бій. (А. Головко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХТО

Див. що1.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

КО́МА и, ж., лінгв.

Розділовий знак, що має форму гачка (,); уживається для відокремлення слів, словосполучень і речень. Приклади
  • Читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть.... (Т. Шевченко)
  • Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всім знайома. Як вона зоветься? (Кома). (Д. Білоус)
  • Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза. (з навч. літ.)

КО́МА и, ж., вет., мед.

Стан глибокого пригнічення функцій центральної нервової системи, що характеризується повною втратою свідомості, реакцій на зовнішні подразники і розладом життєво важливих функцій організму. Приклади
  • Кома може виникати при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (у тому числі алкоголем), деяких інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку тощо. (з навч. літ.)
  • Я чув, що при діабеті буває кома, але уявлення про неї мав дуже неясне. (М. Трублаїні)
  • Усі музиканти кинулись до нього. Вода, штучне дихання, швидка допомога, лікар, уколи, ноші, шпиталь... Кома. (Ю. Покальчук)
  • Анатолій так і не вийшов з коми. (А. Кокотюха)
  • Чи може собака сама вийти з коми? Іноді чудеса трапляються, але без кваліфікованої ветеринарної допомоги тварина, як правило, гине протягом максимум двох тижнів. (із журн.)

КО́МІ невідм., ч. і ж., мн.

Народ, що становить основне населення Республіки Комі Російської Федерації. Приклади
  • Княжі й боярські погости стоять скрізь – на Воді, Неві, Онезі, в племенах саамських, ненецьких, комі. (С. Скляренко)
  • Комі – народ скупий на слова. Століття серед дикої природи .. зробили цей народ понурим, замкнутим, маломовним. (В. Гжицький)
  • Мешкали в місті (крім, звичайно, росіян) українці, татари, ненці, ханти, мансі, комі та ін.. (В. Чемерис)
у знач. прикм., невідм. Приклади
  • Мова комі належить до фіно-угорської мовної групи уральської мовної сім'ї. (з наук. літ.)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.