ЗОРИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗОРИ́ТИ рю́, ри́ш, недок., розм.

на кого, що. Дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися. Приклади

Вони [вовки] оступали козацький табір та, не наважуючись наблизитись до нього, здалеку зорили на козаків з темряви своїми блискучими очима. (А. Кащенко)
Тесля .. скочив миттю на станок і звідти поверх голов [голів] на вулицю зорить. (Леся Українка)
Тоймі все стоїть, усе зорить у далечінь. (А. Шиян)
Тут я вперше придивився до ікони і побачив... Бога. Він зорив на мене з кутка великими круглими чорними очима – спокійно і строго. (В. Нестайко)
Князь київський, широко розплющивши вічі, зорив на дивного смерда, який говорив незрозумілі речі. (І. Білик)

за ким – чим. Стежити очима за ким-, чим-небудь. Приклади

[Циганка:] Герцик увесь день зорить за мною, певно, догадується. (М. Кропивницький)
Непорадний скрився в траву, аби його не видко було, й пильно зорив за татарином. (А. Чайковський)
Де-не-де на могилах [у степу] майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем. (П. Панч)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.