ЗМОРЮВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗМО́РЮВАТИ юю, юєш, недок., ЗМОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док., кого, що і без прям. дод.

Доводити до фізичного виснаження, до перевтоми; стомлювати, викликати сонливість; морити (у 2 знач.). Приклади

Полонені просувалися вперед надто повільно. Дедалі дужче зморювала втома. (Д. Ткач)
Дівчинка не гримала в двері, знала, що це даремно .. Потім присіла під стіну, і сніг почав зморювати її, очі злипалися. (В. Багірова)
Зморила всіх духота нестерпуча: Не подиха вітрець на поле й ліс. (Б. Грінченко)
Степан подався до Бориса на Львівську вулицю за Сінний базар. Швидка хода зморила й трохи заспокоїла його. (В. Підмогильний)
До Малахової було верстов сім. Їхали помаленьку, щоб не зморити коней. (Є. Кравченко)
Довга дорога зморила юнаків, викликала голод. (В. Фіялко)

Змучувати, терзати морально. Приклади

Спочатку нетерплячка, потім ображена гордість, врешті тупа байдужість зморювали душу дівчини. (Р. Іваничук)
Може, я й задрімав.., коли почув раптом, як від вівтаря струмує тепло, від кам'яної різьби, що зображала Христа на молитві у саду Гетсиманському та учнів його, яких, подібно до мене, зморила тяжка скорбота. (Г. Пагутяк)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.