ЗМОВЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЗМО́ВЧУВАТИ ую, уєш, недок., ЗМО́ВЧАТИ, о́вчу, о́вчиш; наказ. сп. змовч; док., розм.
кому і без дод.
Мовчати у відповідь на зауваження, образи і т. ін.
Приклади
- Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу. (І. Нечуй-Левицький)
- Докія не змовчує більше Уляні, а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою. (В. Кучер)
- [Морозиха:] Чи вже ж не можна змовчати? [Маруся:] Щоб я йому змовчала? Не діжде він цього, от що! (М. Кропивницький)
- Змовчав Клим, – та й що він міг сказати? Блиснули в очах жарини злі. (Л. Первомайський)
що, про (за) кого – що.
Не розповідаючи про щось, замовчувати, умовчувати що-небудь.
Приклади
- [Руфін:] Вимовлю щиріше те, що звичайне змовчувати звик.... (Леся Українка)
- Дома за вечерею хвалилася мати, як їм було в степу, і за межу не змовчала – як Остап проміряв. (А. Головко)
- – Він же анітрішки не вміє душею кривити і правду змовчати не вміє, хоч би якою вона була. (Є. Доломан)
- Удома вона чогось не стала хвалитися знахідкою, навіть матері змовчала .. і лягла, тайкома тицьнувши пояса під подушку. (О. Забужко)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.