ЗАРЕВІТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗАРЕВІ́ТИ , ЗАРЕВТИ́, ву́, ве́ш, док.

Почати ревіти, ревти, видавати протяжні голосні звуки (про тварин). Приклади

Хвилька тривожної мовчанки – свиснула стріла – і заревів звір. (І. Франко)
Риплять мажі, іржуть коні та мули, зненацька зареве спраглий віл. (Н. Королева)
Дракон прогримів таким оглушливим сміхом, що луна покотилася далеко по горах. – Оце так! – похвалив князь. – Ану ще, братку, зареви, га? Ну що тобі? Зареви, щоб аж.... (Ю. Винничук)

Почати утворювати звуки, схожі на ревіння тварин (про вітер, море і т. ін.). Приклади

Надвечір лихо склалось: Страшенна буря зразу заревла.... (Л. Глібов)
Впала зима, люта й холодна. Заревли понад Десною вітри, завірюха. (О. Десняк)
Могутній грім заревів, як десять тисяч турів. (В. Малик)
Всі ріки доходять гирл. І море невсипуще колотиться, і ремствує, і скоро – наперекір всім бідам – зареве. (В. Стус)

безос. Приклади

Закипіло, заревло навкруги, аж річка охнула й нестямно на всі боки захиталася. (Панас Мирний)

Почати утворювати дуже сильні протяжні звуки (про певні предмети, механізми і т. ін.). Приклади

З Чигирина По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні. (Т. Шевченко)
Зі сходом сонця заревіли роги і труби, і їх звуки покотилися полем, долетіли до Києва і скликали на міські мури всіх його жителів. (Б. Лепкий)
Заревіли обидва мотори, й літак покотив бетонованою доріжкою. (В. Кучер)
Велетенська вантажівка заревіла не своїм голосом у Марли за спиною – їй назустріч мчав автобус. (І. Карпа)

розм. Голосно закричати, прокричати що-небудь. Приклади

І-го-гоо-го-гії! .. дико, не своїм голосом, мов орда, заревли всі парубки, пускаючись з гори бігцем навперейми дівчатам. (М. Коцюбинський)
– Хіба тут чоловік не зареве зі злості безсилої! Га? У них танки! У них літаки! У них командири!... (І. Багряний)
Зала заревіла від оплесків, вигуків та сміху. (Б. Антоненко-Давидович)

розм. Голосно заплакати, заридати. Приклади

Надезя надула губи, насупила брови й заревла на всю хату. (І. Нечуй-Левицький)
[Данильченко:] Сьогодні їдемо. От і прийшли до вас попрощатись. [Тоня:] То як же це раптом... Та я зареву зараз, їй-бо. (І. Кочерга)
Дівча голосно заревіло від болю – сліпий удар прийшовся по її лицю. (Любко Дереш)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.