ДЗВОНУ — ТЛУМАЧЕННЯ
дзвони
Оркестровий ударний музичний інструмент, який є набором дзвонів різного розміру, вільно підвішених на перекладині.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
ДЗВІН ч.
род. дзво́на.
Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, всередині якої підвішений ударник (серце).
Приклади
- На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий .. гук задрижав і розлився по селі на всі долини. (І. Нечуй-Левицький)
- – А хіба це ваш дім? – простодушно спитав Михайлик, рукою широко обвівши й степ, і неозорі далі, і синій дзвін небес. (О. Ільченко)
- Мов дзвони, загули кайдани На неофітах. (Т. Шевченко)
тільки мн.
Ударний музичний інструмент певної висоти звука.
Приклади
- Дзвони застосовують у симфонічних та оперних оркестрах. (з наук. літ.)
род. дзво́ну.
Дія за знач. дзвони́ти 1 і дзвені́ти та звуки, утворювані цією дією.
Приклади
- У церкві розрізняють чотири канонічні види дзвону: благовіст, перебір, передзвін і дзвоніння. (з наук.-попул. літ.)
- Дзвоном скликався народ на віче. Дзвоном вказували дорогу подорожнім, що заблукали в негоді. Дзвоном оповіщався народ про перемогу і віталося переможне повернення полків з війни. (з наук.-попул. літ.)
- Чув дзвін, та не знає, звідки він! (прислів'я)
- Враз її збудив звук. Тепер вона зрозуміла – це був тоненький дзвін електричного дзвоника. (Ю. Смолич)
- Немає в ньому [голосі майора] отого металевого дзвону, до якого ми звикли на стройовій підготовці всього батальйону чи на тактичних заняттях. (Є. Доломан)
- – Леско! Леско! – гукнув дід, і голос його, як дзвін, роздався по лісу. (Панас Мирний)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.