ВІДКАЗУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВІДКА́ЗУВАТИ ую, уєш, недок., ВІДКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док.

Говорити у відповідь, відповідати на чиїсь слова, запитання і т. ін. Приклади

– Що тобі, сину? – питаю. – Тітко мої любі та милі, – відказує [Гнат], – як ви не схочете допомогти мені, то доведеться мені марно погибати.... (М. Коцюбинський)
– Мій синку, – всміхнувшись, відказує татко, – в сімнадцятім році я був немовлятком. (Н. Забіла)
– Звідки ти? Чия ти? – Я сирота, – одказала Галя. (Марко Вовчок)
– А на фронтах воно як там? – спитав [орач] чомусь пошепки. Давид відказав, що фронтів нема тепер. (А. Головко)

Відповідати на запитання письмово, листовно. Приклади

Буду одказувати на Ваші питання: 1. Нема тепер у Полтаві назви Мазурівка, і про неї ніхто з моїх знайомих не знає. (Панас Мирний)

що, розм. Заповідати комусь що-небудь, залишати у спадок. Приклади

– Вмираю, діти, – сказав він .. Хату я одказую на обидвох синів навпіл. (П. Козланюк)
– Якщо не повернусь, малюкові твоєму хату відказую. (В. Дрозд)
Оскільки в Цезаря не було дітей, він усиновив Октавіана і відказав йому більшу частину свого величезного багатства. (з навч. літ.)

заст. Відмовляти. Приклади

– Спасибі тобі, мій таточку ріднесенький! Не відкажи і теперечки, – та й устала навколішки, і цілує його руки. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Я не відказую своєї участі там, де справа йде про народну, українську ідею, котрої я є безперечним прихильником. (Б. Лепкий)
Погані наші діла, усе пішло шкереберть – і в дворянстві одказали, і земський суд скасували, і я остався за штатом – і куди примоститься, сам не знаю. (І. Карпенко-Карий)

на кого, діал. Сваритися. Приклади

Ішла, трохи потикаючись, і говорила сама до себе. Відказувала на Пазю. Називала її всяко. (О. Мартович)
Дуже на те поляки ремствували й відказували на Казимира, що того допустив; збиралися навіть з Литвою воювати, та Казимир якось їх утишив. (М. Грушевський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.