ВОРОЖКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВОРО́ЖКА и, ж.

Жінка, яка ворожить (у 1, 2 знач.); ворожбитка. Приклади

Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Т. Шевченко)
Не знаю, чи ворожки й ворожбити Зуміли те пророцтво розкусити, Але простак до них до того доходився, Що справді майже голим залишився. (В. Симоненко)
– Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху. (М. Руденко)
Піддалася [Марія] на вмовляння тьоті і пішла до відомої в Парижі ворожки Жакоб. Кажуть, що вона всім угадує їхню долю. (М. Слабошпицький)

Те саме, що зна́харка. Приклади

– Біжи, Ватю, до ворожки, до баби Чупринихи, нехай одворожить оте лихо! (І. Нечуй-Левицький)
За поясом, на голім тілі, вона носила часник, над яким пошептала ворожка, їй ніщо тепер не зашкодить. (М. Коцюбинський)
Він, Стратон, знав столярську справу – від батька навчився, а від матері – ворожки – пізнавати цілющі зела. (Р. Іваничук)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.