ВОРОГУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВОРОГУВА́ТИ у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, чим, а також без дод. і діал. на (до) кого, що.

Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Приклади

Ні з ким він ніколи так не ворогував, як з Василем, і Василь не любив Грицька; .. гризлися, як кішка з собакою. (Панас Мирний)
Чом “Слово” [газета] на “Правду” [газету] раз в раз ворогує? (І. Франко)
Вони ворогують проти козаків. (Леся Українка)
– А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду, ти ні на мене, ні на кого не ворогуй. – Або ж я ворогувала коли, Грицуню? – питає вона. (О. Кобилянська)
– Через що ж у вас сварки? – допитувався він. – Насамперед, ворогуємо ми з магістратом, – методично почав Хома. (З. Тулуб)
Між братами-промисловцями ніколи не було згоди. Останнього часу вони одверто ворогували між собою. (С. Скляренко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.