ВОЛОКТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ВОЛОКТИ́ розм. ВОЛІКТИ́, очу́, о́чеш; мин. ч. волі́к, волокла́, ло́ і волікла́, ло́; недок., кого, що.

Тягти кого-, що-небудь по поверхні чогось. Приклади

Стали її будити – не встає; вони її із лави волокти. (Ганна Барвінок)
І все щось він з того стриху скидав на землю, і волік перед хату. (В. Стефаник)
Тюбеляєві собаки волокли за собою по снігу вовчі шкури. (М. Трублаїні)
До камери його не вели – волокли попід руки.... (А. Дімаров)
Суха політика, суха дипломатія, суха конечність історії. Люди дійсно йшли не задля власного капризу чи користі.., волокла їх невмолима сила історії, так само як вела вона під шибеницю чи на костер всіх поборників великих ідей. (Г. Хоткевич)

Нести на собі когось або щось важке, великого розміру, що звичайно торкається землі. Приклади

Зовсім повис йому на руки Денис; і Трохим сам утомився, і його волоче. (Г. Квітка-Основ'яненко)

Ледве пересувати (перев. про взуття). Приклади

Вбрався Антосьо, взувся й пішов. Чоботи мав здорові, насилу волік за собою. (А. Свидницький)

розм. Змусивши або переконавши, вести кого-небудь із собою. Приклади

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.