ПОЖУРИТИ — СЛОВОЗМІНА
пожури́ти позасмучувати
| Інфінітив | пожури́ти | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пожурі́м, пожурі́мо | |
| 2 особа | пожури́, пожури́-но | пожурі́ть |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | пожурю́ | пожу́рим, пожу́римо |
| 2 особа | пожу́риш | пожу́рите |
| 3 особа | пожу́рить | пожу́рять |
| Минулий час | ||
| чол. р. | пожури́в | пожури́ли |
| жін. р. | пожури́ла | |
| сер. р. | пожури́ло | |
| Безособова форма | ||
| пожу́рено | ||
пожури́ти висловити кому-небудь незадоволення
| Інфінітив | пожури́ти | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пожурі́м, пожурі́мо | |
| 2 особа | пожури́, пожури́-но | пожурі́ть |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | пожурю́ | пожури́м, пожуримо́ |
| 2 особа | пожури́ш | пожурите́ |
| 3 особа | пожури́ть | пожуря́ть |
| Минулий час | ||
| чол. р. | пожури́в | пожури́ли |
| жін. р. | пожури́ла | |
| сер. р. | пожури́ло | |
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.