ЧОЛОВІК — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: неодружений чоловік

Правильніше: бачив (видів) світа; зі світу чоловік; бувалий у бувальцях

Правильніше: сім'янин

Правильніше: чоловік старіє, а чорт під бік; волосся сивіє, а голова шаліє; волос сивіє, а дід дуріє; сивина в голову, а чорт у бороду; чоловік старіє, а чортяка під бік; і в старій печі дідько топить; голова шпакувата, а думка клята

Правильніше: статечний чоловік

Правильніше: божий чоловік

Правильніше: старять людину не літа, а біда; коли біда діє, голова біліє; день меркне від ночі, а чоловік – від горя; горе натерло (нахилило)

Правильніше: у степу й хрущ м'ясо; їж, козо, лозу, коли сіна немає; голодному й опеньки м'ясо; де немає співця, послухаєш і горобця

Правильніше: чоловік

Правильніше: чоловік божий

Правильніше: не торішнього літа чоловік; не в тім'я битий; кований на всі чотири (копита)

Правильніше: поганець; гидотник, гидомир

Правильніше: крутько; дзиґа

Правильніше: мудра голова; тямовитий (головатий, битий на голову) чоловік; розуму як накладено; розумний; мудрий; ніби всі розуми поїв

Перевірте вживання іменника чоловік, і якщо мовиться про певну кількість людей, замініть: осіб, людей.

АЛЕ:

О 15.45 чоловік забере зі школи дитину.

У практиці сучасної мови слова людина і чоловік нерідко виступають як синоніми, проте семантичне ототожнення їх не завжди можна виправдати, оскільки кожне з цих слів має певні особливості.
Слово людина найчастіше вживається у значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова та здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці».

Ти знаєш, друже мій,
Що вся краса і велич вся природи —
Лише алмазні сходи, по яких
У височінь людина йде невтомна,
Що наша воля цей прекрасний цвіт
Зробити хоче, може, зробить кращим
У сто разів, у міліон разів.
(М. Рильський.)

«Довге життя серед природи, звичка до самотності, до споглядання, без сумніву, впливають на людину, надаючи їй рис» які не властиві жителю шумливого міста з його динамічним напруженим пульсом життя і з особливим станом завжди збуджених нервів. Жителі великих міст здаються більш яскравими» духовно свіжішими» але найдовші віком люди — садівники й пасічники». (О. Довженко.)
У значенні «носій найкращих моральних та інтелектуальних якостей» вживається тільки слово людина: «Людина — це звучить гордо» ; «Про нашого вчителя можна сказати» що це Людина з великої літери». У такому значенні вжити слово чоловік замість людина не можна.
Навпаки» тільки слово чоловік можна сполучати з кількісним числівником» наприклад: «До кімнати увійшло п'ять чоловік», а не «п'ять людей» (коли змінити звичайний порядок слів, тобто коли поставити кількісний числівник після слова чоловік, то словосполучення типу «чоловік п'ять» виражатиме неточність, приблизність твердження). Те саме стосується числівників неозначених: «До кімнати увійшло кілька (декілька, кільканадцять, кількадесят) чоловік», а не «декілька людей». Зате збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, тридцятеро сполучаються тільки зі словом люди (збірні числівники можуть виступати і без слова люди, яке при цьому мають на увазі). Наприклад: «До кімнати увійшло троє людей». — «До кімнати увійшло троє».
Із словом люди сполучаються також дробові числівники» коли йдеться про масу людей» гурт, колектив: «Половина людей поїхала на роботу в село» (або «Половина поїхала на роботу в село»).
Проте часом, коли йдеться про якісь властивості, особливості людини, у певному значенні слова людина і чоловік уживаються паралельно: «Він людина порядна» — «Він чоловік порядний» (зрозуміло, що про жінку в такому разі кажуть людина: «Вона людина порядна»). «Примар апатично кліпнув очима, а писар, настовбурчивши вуса та вирячивши котячі очі, зігнувся так, що робив враження людини, в котрої від страшного болю втягло назад живіт». (М. Коцюбинський.) «Охоронець пильно глянув на Дороша і, вирішивши» очевидно» що ця людина цілком заслуговує на довір'я, крикнув комусь у двір» щоб відкрили ворота». (Григорій Тютюнник.) «Не той чоловік вбогий» що багатства стратив, а той, що не дбає ні об чім, що йому нічого не маниться». (Марко Вовчок.)
Вживання слова чоловік, а не людина, часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. Порівн.: «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою». (Григорій Тютюнник.) Якби тут ужити слово людина, то не можна було б зрозуміти, про кого йде мова — про чоловіка чи про жінку: «Більше за всіх кричала людина у фуфайці, підперезана кулеметною стрічкою». Або коли в реченні «Декотрі чоловіки дов'язували снопи, декотрі рушили до панського лану». (І. Нечуй-Левицький.) вжити слово люди, можна було б подумати, що в цій роботі брали участь і жінки, або навіть що її виконували самі лише жінки.
Слово чоловік виступає також як синонім розмовного «дядько»: «Старшина, здоровий гарний чоловік, стояв біля стола та все засукував рукави своєї защібнутої на гаплики свитки, неначе збиравсь до якоїсь роботи». (М. Коцюбинський.) «У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік, з лисиною на голові, з круглим, гладко виголеним лицем». (Панас Мирний.) «Аж ось іде [Василь] своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась». (Г. Квітка-Основ'яненко.)
Поширеним є вживання слова чоловік у значенні «одружена особа чоловічої статі»: «— От, може, наріжуть землю, тоді інакше заживемо, — світяться очі далекою надією. І жінка стрепенулась од неї, підійшла ближче до чоловіка». (М. Стельмах.) «Гнат увійшов у хату. Олександра з презирством, наче зачіпаючи, глянула на чоловіка». (М. Коцюбинський.)
З мовної практики відомо, що така багатозначність слова чоловік може призвести до смислової двозначності, невиразності. Наприклад, із речення «Чоловік він був добрий, чуйний, уважний» не зрозуміло, чи людина ця була привітною до всіх, чи тільки до дружини.
Зважаючи на все сказане, варто підкреслити, що в більш «точних» стилях мови — науковому і публіцистичному — останнім часом накреслюється тенденція розрізняти слова людина і чоловік, тобто слово чоловік найчастіше виступає на означення одруженої особи і разом із рідкісним словом мужчина — в значенні «особа чоловічої статі»; в решті випадків вживається слово людина. Але в розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно.

Правильніше: самотній літній чоловік

Не завжди, бо кожен з них має свої особливості. Слово людина виступає найчастіше в значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова, здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці». Вона і носій найвищих моральних та інтелектуальних якостей: «Людина – це звучить гордо». У такому розумінні вживати лексему чоловік замість людина не треба. Зате тільки іменник чоловік слід сполучати з кількісними числівниками. Утім, маємо пам'ятати, що в українській мові нормативними є звороти два чоловіки і два чоловіка, котрі передають різне значення. Коли йдеться про представників чоловічої статі, то при числівниках два, три, чотири використовують форму називного – чоловіки, а коли про осіб обох статей, форму родового відмінка – чоловіка. Якщо змінити звичайний порядок слів, тобто поставити кількісний числівник після іменника, тоді вислови типу шість чоловік, двадцять, тридцять чоловік (а не людей) виражатимуть неточність, приблизність твердження (чоловік шість).
А ось збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, п'ятнадцятеро та ін. поєднуються лише з іменником люди (можуть виступати і без нього, але при цьому його мають на увазі). Наприклад: «До крамниці зайшло четверо людей» («До крамниці зайшло четверо»). Зі словом люди сполучаються також дробові числівники, коли мовиться про гурт, колектив. «Третина людей у вихідні виїхала за місто» (або «Третина у вихідні виїхала за місто»). Проте іноді, характеризуючи когось, уживаємо паралельно лексеми людина й чоловік. «Він людина допитлива» – «Він чоловік допитливий» (зрозуміло, про жінку в такому разі кажемо тільки людина). Застосування слова чоловік, а не людина часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою» (Григорій Тютюнник). Якби автор поставив тут людина, то не можна було б збагнути, про кого мова – про чоловіка чи жінку.
Іменник чоловік виступає також як синонім розмовного дядько: «Аж ось іде (Василь) своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась» (Григорій Квітка-Основ'яненко). Отже, в більш «точних» стилях – науковому та публіцистичному – останнім часом накреслилася тенденція розрізняти лексеми людина й чоловік. Себто чоловік найчастіше позначає одруженого і разом з рідкісним у нашій мові словом мужчина передає значення «особа чоловічої статі». У решті випадків послуговуємося іменником людина. Однак у розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно, є взаємозамінними.

Не можемо позбутися російського трафарету в означенні кількості будь-якого колективу, заходу. Називаємо стільки-то чоловік. А в українській мові є милозвучне й адекватне слово осіб. Чому ж ним не користуємося? Констатуємо, що прибуток господарства склав стільки-то мільйонів гривень або частка еродованих земель у районі складає 20 відсотків. Та не складає, а становить, дорівнює. Складати можна сіно в копиці чи гроші на купівлю меблів. Перенасичена наша мова словами відносити, відноситися, віднесений тощо. Постійно кудись когось хтось носить. Львів відноситься до міст західноєвропейського типу. Ні, він належить до цього типу міст. Учитель відносить учня до категорії мрійників, замість зараховує. А учень відноситься до такого визначення негативно, замість ставиться негативно.

Правильніше: сильна стать

Правильніше: нема роду без вироду; нема лісу без вовка, а села без лихого чоловіка; у болоті не без чорта; кожна отара не без паршивої вівці; і між доброю капустою бувають гнилі качани

Правильніше: має прізвище чоловіка

Правильніше: сварка чоловіка з жінкою – літній дощ; хто кого любить, той того й чубить

Правильніше: наставляти роги

Правильніше: наставляти роги; скакати (стрибати) в гречку

Правильніше: солом'яна вдова