ПРИВИД — СЛОВОВЖИВАННЯ

Привид — це видіння, що його малює уява, образ чогось не існуючого насправді. «Чудний видиться Лізі привид. Він нагадує мужчину. Глибокий шрам перетинає йому чоло». (Ю. Яновський.) «Втомившись, вони [діти] забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці». (М. Коцюбинський.) «В холодних очах льодом переливається лють і на прочан, і на жінку, і на всі дурні примхи, за якими стоїть привид виродження». (М. Стельмах.)
Привід — це випадок, обставина, що їх можна використати з якоюсь метою, причина. «Привід — це подія, що відбувається безпосередньо перед іншою подією, розв'язує її появу, але не породжує її». (З журналу.) «Я сів на стілець і замислився про те, що могло дати привід для нашого арешту». (О. Досвітній.) «Федір її недовго слухав, швидко набридало те сестрине пташине щебетання, і він або сам втікав з кімнати, або знаходив привід до того, щоб її випровадити». (Ю. Збанацький.)
Чітке розрізнення цих слів знаходимо у П. Дорошка. Порівн.:

Так троє всі із трьох боків
ішли, шукали привід,
та Ганну жоден не зустрів:
не Ганна — просто привид.

Звичайно, друкарською помилкою є неправильне написання слова привид у наведених нижче прикладах, але спричиняється воно до спотворення думки, до виникнення алогічності контексту. Порівн.:

Чи привід (треба: привид. — Є. Ч.) се пітьми нічної,
Що з сонцем боротись забаг?
Чи велет предвічний — заклятий
Тут, ставши скалою, застряг?
(І. Франко.)

«…Коли б ви потиснули в своїй голові засіки з мелодіями і дали трішечки місця практицизму, то ви б … зрозуміли, що перед нами, землевласниками, стоїть привід (треба: привид. — Є. Ч.) куперівських могікан». (М. Стельмах.)