ЗАСВІДЧУВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
констатувати
Правильніше:
стверджувати; відзначати; засвідчувати
Мова – не калька: словник української мови
Засвідчити, засвідчувати і завірити, завіряти
Замініть дієслово завірити, завіряти, якщо мовиться про юридичне оформлення підписом чи печаткою документів, підтвердження правдивості чогось, на стилістично кращий варіант: засвідчити, засвідчувати.
| НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
|---|---|
| Для цього він виписав нотаріуса з Лондона, щоб той завірив документи на абатство. | Для цього він виписав нотаріуса з Лондона, щоб той засвідчив документи на абатство. |
АЛЕ:
завіряти – те саме, що запевняти: Я почав її завіряти у власнім благородстві (Г. Хоткевич).
Яке з двох близькозвучних слів потрібно вживати – приналежність чи належність?
Штучний витвір приналежність, хоч і набув великого поширення, одначе його існування нічим не вмотивоване, бо в сучасній українській літературній мові немає лексем приналежати і приналежний. Єдино можливим варіантом у цьому випадку є належність, утворене від належний. «Почав (начальник міліції) питати й записувати: ім'я, літа, соцстан, партійну належність» (Андрій Головко), «Обов'язковою належністю костюма всіх південних слов'ян була коротка безрукавка» (з журналу). Замість вказує на приналежність слід казати засвідчує належність.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Готовність виступити говорить про значення
Правильніше:
Готовність виступити засвідчує значення
Вказує на належність
Правильніше:
Засвідчує належність