ВОЛОДАР — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: володар; владика

Власником називають господаря чогось, людину, якій особисто належить якась річ, майно. «Вони не мали сумніву, що перед ними саме капіталіст, власник якого-небудь розбомбленого підприємства». (О. Гончар.) «Дедалі я відчував усе дужче, як він ховається за ці речі. Вони потрібні йому для того, щоб увагу переводити з себе на них. Вони потрібні йому для того, щоб бути в наших очах не тільки власником цих речей, а й щоб здатись їхнім продовженням, щоб здаватися таким же вартісним і цікавим, як вони». (Є. Гуцало.)
У художній літературі для позначення того, хто має якусь характерну прикмету, вживається слово власник (власник низького голосу, власник довгого носа). «Жанна: — Що вам треба? — Почути ваш голос і подивитися на вас, — відказав на те власник вусиків». (М. Тарновський.)
Книжне слово володар має здебільшого переносне значення — володар життя, володар землі (не певної ділянки — в планетарному масштабі). «В усій його [Охріма] кремезній поставі почувалася велика сила справжнього володаря землі». (В. Кучер.) «Боротьба була довгою і важкою. Володар неба [орел] не здавався». (З. Тулуб.)
Володарем дум називають тих, хто має великий суспільний вплив. «Будь-який твір володаря дум простого народу — Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття». (А. Іщук.)
Як поняття історичне і в нашій дійсності — архаїчне, володар — це той, хто має необмежену владу, монарх.
«Вишневецький вступав у свою дідизну як самостійний володар, як король Лубенщини». (І. Нечуй-Левицький.) «Завойовники завжди палять книги, бо в них вихваляються попередники, а це зле для нового володаря». (П. Загребельний.)
Володар часом вживають і тоді, коли йдеться про власника чогось і факт володіння цією власністю у нього самого чи в інших викликає глибокі позитивні емоції. Наприклад: «Панкратов оглядав архівні папки з таким виразом, наче він уже був володарем старовинних карт з багатющими родовищами міді, срібла, вугілля, калію». (О. Донченко.)
Але у звичайній, не піднесеній, не риторичній мові людину, в якої є власність, слід називати власником, а не володарем, незалежно від обсягу й вартості майна: власник авторучки і мільйонер — власник заводів, газет, пароплавів. Тому ми сприймаємо як порушення стилістичної норми такі, наприклад, речення:

Хоч серце гнівом дуже клекотало,
Та викрити Лисицю мужності не стало.
Володарі великих вух
В клубочки скулились і затаїли дух.
(Л. Глібов.)

«Нові лінзи не завдають їх володарям незручностей. Вони пластичні, не заважають сльозі проникати до поверхні рогівки».
В обох випадках слід було вжити слово власник, а не володар (власники великих вух, власники нових лінз).

Власником називають того, кому належить певна річ, майно. Власник окулярів, власник фірми. Вживається цей іменник і для позначення особи, яка вирізняється якоюсь характерною прикметою. Власник розкішної бороди, власник низького голосу. Книжне слово володар переважно виступає в переносному значенні. Володар життя. Володар дум – так кажуть про людину, яка має великий суспільний вплив. Як поняття історичне і в нашій дійсності архаїчне, володар – то правитель з необмеженою владою, монарх.
Лексему часом ставлять і тоді, коли йдеться про власника чогось, і факт володіння власністю у нього самого чи в інших викликає глибокі позитивні емоції. «Панкратов оглядав архівні папки з таким виразом, наче він уже був володарем старовинних карт з багатющими родовищами міді, срібла, вугілля, калію» (Олесь Донченко). Але у звичайному, не піднесеному мовленні людину, в котрої є майно чи прикметна ознака, слід називати власником, а не володарем. Тому ми сприймаємо як порушення стилістичної норми таке, наприклад, речення у байці Леоніда Глібова: «Володарі великих вух в клубочках скулились і затаїли дух».