ВИРУВАТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Синонімічні дієслова, котрі виступають у прямому й переносному значеннях. Про явища природи, стихійні сили, коли йдеться про рух, неспокій, однаково можна сказати і вирувати, і нуртувати. Вирують течія гірської річки, повінь; нуртують весняні води, море. Можливо, в семантиці слова нуртувати ледь відчутно проступає значення «б'є джерело», тоді як вирувати насамперед указує на бурхливість, швидкість потоків води, повітря вогню тощо. Наприклад: «Вирували вітри з дощами, виложили недокошені хліба» (Кость Гордієнко), «В моїй душі вирують бурі. І поряд глухо спокій спить» (Микола Нагнибіда), «Все в душі нуртує – клекоче гнівом, непідробним, лютим і непримиренним» (Василь Большак).
Про людські пристрасті, боротьбу, неспокій так само кажуть, що вони вирують, нуртують. Від часто вживаного словосполучення вирує життя («А життя навколо нас аж вирувало» – Ірина Вільде) усталилася у публіцистиці метафора вир життя. Також у тому самому значенні використовують нуртувати: «У середньовічних містах постійно нуртували соціальні рухи» (з журналу).
Крім семантичної близькості, обидва синонімічні дієслова мають подібну звукову будову, що спричиняється до їхньої стилістичної функції урізноманітнення художніх і публіцистичних текстів.

Правильніше: кипнем кипить

Правильніше: життя б'є джерелом (дзюрком, цівкою); життя буяє (вирує, клекотить, клекоче)