ГОР — СЛОВОВЖИВАННЯ

ЗМІСТ

Перевірте закінчення слова після прийменника НА

Перевірте, чи немає помилки у закінченнях слів після прийменника на, які мають стояти у формі місцевого відмінка, якщо вся конструкція відповідає на питання де?.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
Хата стояла на високої гори. Хата стояла на високій горі.

віра й гору з місця зрушить

Правильніше: віра й гори зсуває (двигає)
Мова – не калька: словник української мови

По з місцевим відмінком

Перевірте закінчення місцевого відмінка іменника або прикметника після прийменника по: має бути місцевий, а не давальний відмінок.

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
рахує по пальцям рахує по пальцях
читає по складам читає по складах
мандрує по горам і долинам мандрує по горах і долинах
б'є по великим барабанам б'є по великих барабанах

як гора з плечей

Правильніше: як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з душі, з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав
Мова – не калька: словник української мови

ця думка отримала перевагу

Правильніше: ця думка (гадка) взяла гору (верх); ця думка (гадка) переважила (перемогла)
Мова – не калька: словник української мови

трагедія

Правильніше: нещастя; горе; біда; лихо
Мова – не калька: словник української мови

той, що живе між горами

Правильніше: межигірець
Мова – не калька: словник української мови

ти від горя, а горе за тобою

Правильніше: ти від горя, а воно тобі назустріч
Мова – не калька: словник української мови

терпіти горе (страждання)

Правильніше: жити як собака; битися як риба об лід; тягнути біду
Мова – не калька: словник української мови

тамувати (приглушувати) тяжкі почуття (думки)

Правильніше: топити горе (лихо)
Мова – не калька: словник української мови

сьєрра-леоне

Правильніше: гори лева
Мова – не калька: словник української мови

справитися з найважчою роботою

Правильніше: гори покотити
Мова – не калька: словник української мови

собі на горе

Правильніше: собі на безголов'я
Мова – не калька: словник української мови

склон гори

Правильніше: узбіччя; схил гори; узгір'я
Мова – не калька: словник української мови

сила солому ламає

Правильніше: чия сила, того й правда; проти гори піском не сипати
Мова – не калька: словник української мови

робити велику справу, яка вимагає багато зусиль

Правильніше: рухати (рушити) гори (скали, скелі)
Мова – не калька: словник української мови

пропади воно пропадом!

Правильніше: гори воно синім вогнем (ясним полум'ям)! добра б тобі не було!
Мова – не калька: словник української мови

причинити горе (досаду) кому

Правильніше: завдати жалю (журби, туги, скорботи, горя, прикрощів, неприємностей) кому; зробити (учинити) прикрість кому
Мова – не калька: словник української мови

приносити горе кому

Правильніше: завдавати горя кому
Мова – не калька: словник української мови

постигло горе кого

Правильніше: лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого
Мова – не калька: словник української мови

попередити горе

Правильніше: лихові запобігти
Мова – не калька: словник української мови

попередити біду

Правильніше: запобігти лихові (горю); відвернути лихо (горе)
Мова – не калька: словник української мови

пливти проти води

Правильніше: пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч)
Мова – не калька: словник української мови

пересилити когось

Правильніше: взяти гору над кимось
Мова – не калька: словник української мови

перемогти

Правильніше: втерти носа; взяти гору
Мова – не калька: словник української мови

переживати нестатки (злидні, горе)

Правильніше: засівати землю слізьми
Мова – не калька: словник української мови

отримати перемогу

Правильніше: здобути перемогу; перемогти (подужати) кого; узяти гору (верх); заткнути за пояс
Мова – не калька: словник української мови

отримати верх

Правильніше: гору взяти
Мова – не калька: словник української мови

одержати верх

Правильніше: узяти гору
Мова – не калька: словник української мови

обривисті гори

Правильніше: крутогори; кручуваті гори; кручі
Мова – не калька: словник української мови

не сипте перлами перед свинями

Правильніше: свиням золоту гору – та й ту рознесуть
Мова – не калька: словник української мови

не роки старять, а горе

Правильніше: старять людину не літа, а біда; коли біда діє, голова біліє; день меркне від ночі, а чоловік – від горя; горе натерло (нахилило)
Мова – не калька: словник української мови

не за горами

Правильніше: незабаром, невдовзі
Мова – не калька: словник української мови

наживатися на чужому горі (нещасті)

Правильніше: лихом торгувати
Мова – не калька: словник української мови

надто багато обіцяти

Правильніше: золоті гори обіцяти
Мова – не калька: словник української мови

микати горе

Правильніше: тягнути біду
Мова – не калька: словник української мови

ліван

Правильніше: білі гори
Мова – не калька: словник української мови

легко (просто) виконувати що-небудь

Правильніше: завиграшки; [як] раз плюнути; як по писаному; як по нотах; за іграшку (іграшки); як з гори котитися (бігти); як собаці (сіркові) муху з'їсти; як горіхи (насіння) лущити
Мова – не калька: словник української мови

кенія

Правильніше: біла гора
Мова – не калька: словник української мови

казкове багатство

Правильніше: золоті гори
Мова – не калька: словник української мови

здійснювати неможливе

Правильніше: рухати (рушити) гори (скали, скелі)
Мова – не калька: словник української мови

заподіяти горе

Правильніше: наробити лиха
Мова – не калька: словник української мови

залити горе вином (горілкою)

Правильніше: утопити лихо (горе) у вині (в горілці)
Мова – не калька: словник української мови

забувати біду (горе); не журитися

Правильніше: ударити (кинути) лихом об землю; ударити журбою об землю
Мова – не калька: словник української мови

дорога пролягала по горі

Правильніше: дорога йшла горою (по горі)
Мова – не калька: словник української мови

ділити радість і горе

Правильніше: ділити долю й недолю
Мова – не калька: словник української мови

далеко

Правильніше: ген-ген; за горами й долами; де сидір козам роги править; скільки око сягає; у чорта на болоті)
Мова – не калька: словник української мови

горе та й тільки

Правильніше: лихо (горе) та й годі
Мова – не калька: словник української мови

гора породила мишу

Правильніше: з великої хмари малий дощ
Мова – не калька: словник української мови

гора на душі

Правильніше: камінь на серці
Мова – не калька: словник української мови

гора з пліч

Правильніше: баба з воза – велика зрада: на возі легше – кобила рада
Мова – не калька: словник української мови

гаїті

Правильніше: висока гора
Мова – не калька: словник української мови

відчуття полегшення

Правильніше: наче гора з пліч звалилася (зсунулася, спала, впала, зійшла)
Мова – не калька: словник української мови

виявитися сильнішим

Правильніше: узяти верх (гору)
Мова – не калька: словник української мови

виливати сльозами своє горе

Правильніше: виплакувати своє горе (лихо); сплакувати (переплакувати) своє лихо (горе)
Мова – не калька: словник української мови

верхушка гори

Правильніше: верх (верховина, вершина, верхів'я, шпиль) гори; верхогір'я
Мова – не калька: словник української мови

велике багатство

Правильніше: золоті гори
Мова – не калька: словник української мови

брати верх

Правильніше: гору брати
Мова – не калька: словник української мови

багатство

Правильніше: золоті гори; золоте дно
Мова – не калька: словник української мови

айзберг

Правильніше: льодова (крижана) гора
Мова – не калька: словник української мови

нагору – на гору

Нагору, прислівник. На верхню частину чогось. «Я пройшов з адміністратором нагору до зали» (Юрій Яновський).
На гору, іменник з прийменником. «Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору» (Олександр Довженко).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

угору – у гору

Угору (вгору), прислівник. Пишеться як одне слово. Глянути вгору.
У гору (в гору), іменник з прийменником. Пишуться окремо. Заритися в гору паперів.
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)

Гірка чи гора?

«Володимирська гірка» — бачимо напис при вході на Володимирську гору в Києві; «З Володимирської гірки видно Поділ, Дніпро-Славутич з чудовими київськими пляжами й далекі задніпрянські простори», — читаємо в сучасному нарисі. Але чому там і там написано гірка, а не гора? Невже вона — набагато менша за інші гори, що на них розкинулась наша українська столиця, — за Батиєву, Старокиївську, Щекавицьку? Ні, не менша, отож нема причини називати її зменшеним іменником. В українській мові слово гірка має не так зменшене, як пестливе значення: «Пахло березовими бруньками, шуміла повідь та дзюрчали струмочки з кожної гірки» (Марко Вовчок). Узвишшя, менші за гору, звуться по-українському горб («Вирубала дрючок та стала на горбі». — Казка), пагорбок, пагорб, пагорок («По зелених пагорбках паслися вівці». — П. Панч). Високі Дніпрові схили здавна звуться на Україні горами:
Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро.
Т. Шевченко
Називав горою І. Нечуй-Левицький у своїх творах Володимирову гору, та й у народі кажуть: «Як зійдете від Лаври на Хрещатик, то побачите Володимирову гору». Тим-то треба вважати, що слушно написано в книжці «Київ. Провідник»: «Володимирова гора».

Святоюрська Гора

Правильніше: Святоюрська гора

На горі Говерла

Правильніше: На горі Говерлі